Перед нами сосновий ліс, який починає пробуджуватися рано вранці. Сонце тільки-тільки сходить. Його ніжні промені вже позолотили верхівки величезних дерев і проникли вглиб хащі, але над глибоким яром ще не розсіявся вологий туман. Прокинулися мешканці хащі – три ведмежати і ведмедиця. Схоже, малюки ситі і задоволені. Вони безтурботно і незграбно возяться на зламаному стовбурі впавшої сосни, вивернутої з коренем, після бурі в лісі. Падаючи, дерево вдарилося об потемнілий від часу корч і тріснуло навпіл. Тепер верхівка лежить на землі, а стовбур з розчепіреними в різні сторони коренями дивиться, як розгойдуються в небі зелені гілки сосен. Дивлячись на картину, ми немов опиняємося зануреними в атмосферу лісового ранку, чуємо голоси птахів і рев ведмежат, вдихаємо аромат соснової кори і хвої. Колорит заднього плану полотна – прозорий, невизначений, а переднього – глибокий, барвистий. У картині, яка заслужено вважається для багатьох поколінь людей зразком пейзажу, повною мірою передано захоплення художника красою і багатством первозданної природи.
Автобіографія
Я Цімлянський Руслан Віталійович, народився 14 травня 1963 р. в селі Лиса Гора, Вінницької області.У 1970 році пішов в перший клас Лисогорської СШ. З 1970 по 1980 рр. навчався у школі, а з 1981 р. вступив до Ілінецького будівельного технікуму. У 1983 р. був покликан в ряди збройних сил України, для проходження служби в армії. Після демобілізації з лав армії у 1985 р. продовжив навчання у технікумі, який закінчив у 1987 р.
З 1987 по 1990 рр. працював прорабом. З 1990 втратив роботу у зв’язку зі скороченням штатів. На данний момент я безробітній.
У 1991 р. одружився на Костяенковій Олені Сергіївні. У 1993 р. народився син - Геннадій.
Мій батько Цімлянський Віталій Аркадійович, 1941 року народження, пенсіонер, проживаючий в Вінницькій області селі Лисій Горі.
Моя мати – Цімлянська Настя Петрівна, 1947 р.н., продавець, проживає з адресою - село Лиа Гора.
До судової відповідальності ні я, ні мої родичі не притягувалися.
Підпис Дата