Объяснение:
2 в (небо, зорі, земля море, в інших випадках однорідні підмети)
3 в (прозору, поривну, глибоку, в а - обставини, б - додатки (прикметники, що перейшли в іменники), г - обставини)
4 а (в інших - присудки)
5 г (чиста, чорна й сита, а - то не однорідні, навіть коми не потрібно між ними, б - не однорідні через протиставлення, в - присудки)
6 в (помилкам і розчаруванням, контролювати й керувати)
7 г (картоплі, моркви, гарбузів, квасолі, динь, інші по 2 ряда (а - прагнути і знаходити, мену і натхнення, б - бродити, ловити + грому, дощу, в - не однорідні члени, а частини складного речення)
8 б/г
9 б (є узагалюнювальне слово перед однорідними, тому двокрапка, є продовження пояснення після однорідних, тому тире
10 г (узагальнювальне слово "птаство" стоїть перед однорідними, тому потрібна двокрапка, ж пояснення далі (що з ними треба зробити), тому треба тире)
Сорі за 8, чесно не знаю
Відповідь:
Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт.— На тихi води, на яснi зорi, — пересмiявшись i споважнiвши, урочисто каже дiд, поглядом показує менi на хату i йде до вчорнiлої катраги майструвати колеса.Дивився-дивився я з вiкна, як раюють iншi, та й, вибравши слушну хвилину, тихцем шатнувся у сiни, вихопив з-пiд жорен ночовки, заарканив їх мотузочком i босонiж пометлявся до дiтвори.Мати пiдхопила їх пiд руку та й, не дуже церемонячись, потягла мене з грища на розправу.Але й перечити не став, знаючи, що за це можна вiдхопити зайвого духопелика.Отож ранком я вже мало не розкошував: мати на часинку позичила в сусiдiв чоботи i, шмаруючи їх березовим дьогтем, заходилася повчати, щоб я у церквi не лобурясничав, не шморгав носом, не крутивоя дзигою, не ловив гав, не перся наперед, не смiявся, не пирхав, не лiз на крилас та частiше хрестив лоба. Узнавши геть-чисто все, чого не можна робити в церквi, я подався на вулицю, то опереджаючи бабусю, то залишаючись позад неї, а їй хотiлося вести мене тiльки за руку.До неї, туманiючи вiд жаху, пiдходили грiшники...Вона вже й тепер, наслухавшись лебедiв, поглядає на свiй закоморок — теж почула тепло.А Юхрим Бабенко облесно викруглював у посмiшцi коржастi щоки, розводив довгими руками i, поолививши голос, удавано дивувавсяПояснення: