Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":
Найважливіше, що є у кожної людини – це її близькі. Сім’я – це найбільший скарб. Тому кожен повинен її берегти.
Коли ми приходимо у світ, наші батьки роблять все, для того, щоб ми росли здоровими і щасливими. Тому, що рідні найбільше люблять нас. Підтвердженням цього є те, що вони роблять для благополуччя і радості дітей: навчають ходити, розмовляти, ведуть в садочок та до школи, хочуть, щоб ми були чесними, добрими і справедливими, вкладають частинку своєї душі.
Виростаючи ми , завжди повертаються у рідний дім. Це засвідчує, що куди б життя не закинуло, і ким би ми не стали, батько й ненька завжди раді нас бачити.
Щоб не трапилось, ці люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду. Варто пам’ятати про це. Сім’я – це любов, повага і безкорисність одне до одного.