1- Зате ж весною, - Сонце каже, - поглянь на перші квіточки: на них мій промінь тільки ляже - вони й розкриють пелюстки. (Забіла хто сильніший?)
2.і, світлом сонячним залита, слідкує, щоб усе росло(Забіла чотири пори року)
3. і якби ми не пірнали, і якби не всі якби - не набили б ми лоби.(бойко якби)
4.Але якщо вже тобі хтось написав, то розповідати про неї вчителеві - недобре, Віталику.(Сухомлинський кінь утік )
5.Майстер говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі чули кожне його слово (О.Гончар прапороносці)
Лосеня почулоiх ще здалеку, завмерло, бо знало, що насуваэться небезпека. Воно крутило великою головою, дослухалося до гучних голосiв i не знало, як бути. Збагнуло мале, що то прийшли люди, тi, яких не боялася стара лосиха, бо вони привозили в лiс сiно i оберемки солодких гiлок. Але разом з тим вона нiколи не пiдходила до них близько. Не подавала знаку лосенятi , що воно може почуватися безпечним при появi людей. Воно боялося появи людей, але й хотiло iх побачити. А люди наближалися. Лосеня тривожно посмикувалося, намагалося стати на ногиi кинутися навтiкача.