Объяснение:
Щоденником її можна було назвати лише тому, що програма виходила щодня, крім суботи й неділі. Щоденником її можна було назвати лише тому, що програма виходила щодня, крім суботи й неділі. Міські мешканці звикли оцінювати погоду й різні природні явища лише з огляду на їхні зручності та вигодиЗрештою, опікуються тільки для того, щоб з’їсти самим або віддати тим, хто живе в містах, і погоду оцінюють лише з огля-ду на власні вигодиПозавчорашній сніг сприймався по-різному: як неприємність, вибрик, жарт, радість, ускладнення, перешкода, безсенсовість, абсурд, фрагмент, який нічого, урешті, не значить і, крім кількох відкладених рейсів, нічого не змінює. Усе одно вже весна, і цей короткочасний сніговий бунт угамується через кілька днів.
Насправді два дні снігу врятували ціле плем’я, ціле військо Божих істотЩодня його найкращих чоловіків, найвродливіших жінок із ненародженими дітьми, його найбільших муд реців убивали людські руки, а тіла вивозили до міста й там на площах виставляли на по-вільне тління.День снігопаду й кілька днів укритої снігом землі дали можливість цьому народові пере-почити
Києво-Печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. Сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. Заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися Богу. зараз Києво-Печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. Доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. Печери були останнім притулком для тих, хто вирішив провести залишок свого життя в самотності, для тих, хто жив в них та помер у стародавні часи. Зараз у печерах Києво-Печерської лаври знаходиться найбільша у світі кількість похованих святих, їх налічується сто дев’ятнадцять. Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих архітектурних і духовних надбань українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її, вносячи посильний особистий вклад у її відновлення та реставрацію.