Треба розставити розділові знаки та пояснити чому:
1. Живосилом вирваний з природного середовища живий організм почне висихати перероджуватися на перекотиполе.
2. Приголомшені люди сиділи за довгими столами у великій горниці вибіленій перед святами.
3. Минула осінь і зима, настала весна довгождана тепла і пахуча.
4. Там на горах ще розкошувало сонце. А тут на подвір'Ї лягли тіні.
2 місце – Юлія Федоренко, учениця 7-го класу Сушківського навчально-виховного комплексу:“Для кожного з нас краса природи пов’язана перш за все з пейзажами рідного краю. Для мене у цих спогадах завжди постає сосновий бір. Ліс навколо мого рідного села – рукотворний. Боже ж мій, скільки у нього вкладено людської праці! І тепер, на колись небезпечних своєю сипучістю піщаних пагорбах, височіють зелені велетні. Як добре мені між них! Лежу на м’якій хвойній перині, поглядаю вверх на голубе в білих клаптях хмар небо, а дерева своїм шумом заколихують, а дихається так легко-легко, - не повітря, а ароматний бальзам! Дихаєш – не надихаєшся!Крім цих задоволень, які дає нам ліс, він ще є і джерелом високоякісних і екологічно чистих будівельних матеріалів, палива і багато чого іншого.Ліс – це зелені легені планети, джерело життєдайного кисню. Жаль, що багато людей цього не розуміють, і над нашим зеленим другом все частіше зависає вбивча сокира.За наших днів охорона лісу залежить тільки від нас самих, і саме від нас залежить, що ми передамо у спадок своїм нащадкам: буйно-зелені ліси й повноводні ріки, чи безмежні простори спустошеної землі.”
3 місце – Вікторія Мельничук учениця 7-Б класу Лисянського навчально-виховного комплексу „ЗОШ I-III ст. №1 - гімназія”:“Ви бачили хворе дерево? Обвисле гілля, пов’ялі листочки, сухі незграбні гілочки, потріскана кора... У хворобі дерева досить часто винна людина. Іноді, не задумуючись над скоєним, ми прибиваємо шпаківню до дерева гвіздками, нібито допомагаючи птахам і лісу. Але ж, разом з тим, ми наносимо рану деревам. Ми самі, своїми руками робимо з дерев хворобливих інвалідів, які не скоро, а то й ніколи не зможуть загоїти свої рани. А що треба робити з хворим деревом?Згадую поїздку до Шевченкового дуба, до дуба Максима Залізняка... Ці велетні прожили не одну сотню років. Вони важко хворі, але хвороби їхні від старості. І тут люди виступили на їх захист. Вони лікують, вони допомагають підтримувати старезні-гілки стальними опорами, заповнюють старі дупла розчинами, аби хвороба не зруйнувала деревину з середини. Людина підживляє цих дідів-старійшин, аби прийдешні покоління не забули свою історію.Я переконана, що дерево – це живий організм. Він дихає задля того, щоб дихали ми. Він росте задля нашої радості і багатства. То ж, люди, бережіть дерево! Бережіть ліс! Ліс – це легені планети, це неоціненне багатство природи. І це не просто слова. Це моє глибоке переконання.”