Я переконана, що стереотипи, як і будь-яка морально-етична категорія, не можуть бути розцінені однозначно, оскільки їх уплив може носити як позитивний, так і негативний характер.
З одного боку, за певних умов загальноприйнята поведінка виявляє глибинну людську сутність. Коли людина виконує ті чи інші дії, які не мають чітко вираженого практичного призначення, як-от знімання капелюха при зустрічі чи дарування квітів учителю, вона таким чином надає собі самій докази приналежності до людства, а не просто до одного з видів земної фауни. У повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Військовий льотчик» пілоти однієї ескадрильї вже розгромленої французької армії продовжують проводити розвідувальні польоти над ворожою територією. Вони повністю усвідомлюють, що їх дії беззмістовні і вкрай небезпечні для них самих, однак не припиняють літати, тому що таким чином підтримують у собі почуття власної гідності й національної гордості, віру в майбутню перемогу.
З іншого боку, людство розвивається, опановує новітні технології, відкриває небачені раніше можливості, у зв'язку з чим змінюються й погляди. Багато установок, які визначали поведінку в минулому, сьогодні неактуальні й навіть неприпустимі. До таких я зараховую визначення ролі жінки в країнах Близького Сходу. У Саудівській Аравії, до прикладу, й сьогодні існує традиція, за якою жінка не має права без дозволу чоловіка, брата чи навіть сина виїжджати за кордон чи просто виходити на вулицю, а тим більше - влаштуватися на роботу. Через неприйнятність такого шаблону поведінки в сучасному житті одна юристка створила додаток, який дає змогу жінкам дізнатися про свої права. До прикладу, в Ірані є багато рухів, які існують в Інтернеті. Один із них є спрямований на те, що жінки не зобов'язані носити хіджаб, і він має назву «Моя маленька свобода».
Таким чином, визначаючи роль стереотипів для сучасної людини, приходимо до висновку: не можна відмовитися від тих усталених поглядів, які роблять із нас благородних людей, але слід викорінювати шаблони, які принижують когось чи обмежують чиїсь можливості.
Объяснение:
Я переконана, що стереотипи, як і будь-яка морально-етична категорія, не можуть бути розцінені однозначно, оскільки їх уплив може носити як позитивний, так і негативний характер.
З одного боку, за певних умов загальноприйнята поведінка виявляє глибинну людську сутність. Коли людина виконує ті чи інші дії, які не мають чітко вираженого практичного призначення, як-от знімання капелюха при зустрічі чи дарування квітів учителю, вона таким чином надає собі самій докази приналежності до людства, а не просто до одного з видів земної фауни. У повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Військовий льотчик» пілоти однієї ескадрильї вже розгромленої французької армії продовжують проводити розвідувальні польоти над ворожою територією. Вони повністю усвідомлюють, що їх дії беззмістовні і вкрай небезпечні для них самих, однак не припиняють літати, тому що таким чином підтримують у собі почуття власної гідності й національної гордості, віру в майбутню перемогу.
З іншого боку, людство розвивається, опановує новітні технології, відкриває небачені раніше можливості, у зв'язку з чим змінюються й погляди. Багато установок, які визначали поведінку в минулому, сьогодні неактуальні й навіть неприпустимі. До таких я зараховую визначення ролі жінки в країнах Близького Сходу. У Саудівській Аравії, до прикладу, й сьогодні існує традиція, за якою жінка не має права без дозволу чоловіка, брата чи навіть сина виїжджати за кордон чи просто виходити на вулицю, а тим більше - влаштуватися на роботу. Через неприйнятність такого шаблону поведінки в сучасному житті одна юристка створила додаток, який дає змогу жінкам дізнатися про свої права. До прикладу, в Ірані є багато рухів, які існують в Інтернеті. Один із них є спрямований на те, що жінки не зобов'язані носити хіджаб, і він має назву «Моя маленька свобода».
Таким чином, визначаючи роль стереотипів для сучасної людини, приходимо до висновку: не можна відмовитися від тих усталених поглядів, які роблять із нас благородних людей, але слід викорінювати шаблони, які принижують когось чи обмежують чиїсь можливості.
Объяснение:
нові слова будуть виглядати штучно, в довгостроковій перспективі ми виграємо, адже українська мова буде розвиватися і при цьому звучати гармонійно та узгоджено з іншими своїми словами.