Объяснение:
Копати - дієслово недоконаного виду ( означає необмежену у часi, незавершену дiю в минулому, теперiшньому або майбутньому, відповідає на питання що робити? що робив? що робитиме?);
складна форма дієслова майбутнього часу - копатиму, копатимеш, копатиме, копатимемо, копатимуть.
складена форма дієслова майбутнього часу - буду копати, будеш копати, буде копати, будемо копати, будете копати, будуть копати.
здивуватися - дієслово доконаного виду (означає обмежену в часi дiю, яка вже завершилася в минулому чи неодмiнно вiдбудеться в майбутньому, відповідає на питання що зробити? що зробив? що зробить?);
складна форма дієслова майбутнього часу - здивуюся, здивуєшся, здивується, здивуємося, здивуються.
складена форма дієслова майбутнього часу - немає
спати дієслово недоконаного виду ( означає необмежену у часi, незавершену дiю в минулому, теперiшньому або майбутньому, відповідає на питання що робити? що робив? що робитиме?);
складна форма дієслова майбутнього часу - спатиму, спатимеш, спатиме, спатимо, спатимуть.
складена форма дієслова майбутнього часу - буду спати, будеш спати, буде спати, будемо спати, будете спати, будуть спати.
ответ:Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. Як хороше, як гарно навкруги і тобі, осінь, за цю красу!
Объяснение: