Правда це чи ні, але кажуть, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс. Моя вулиця дуже красива. Це я кажу не лише тому, що вона моя, а й тому, що це справді так.
Я не мав проблем, складних обов'язків, ми всі - діти - робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними. У цьому сквері ми проводили цілий день, а якби вночі не хотілося спати, то і ніч. Піжмурки, футбол, ще якісь ігри, назви яких вже не пам'ятаю, - це все приваблювало нас, роблячи щасливими.
Моя вулиця названа на честь Погрібняка. Все дитинство пройшло на цій вулиці,тут в мене багато друзів і я їх дуже люблю.
Чудове, свіже узбережжя Дінця зачаровує з перших поглядів на нього.Коли ти вдихаєш свіже та вологе вранішнє повітря тебе п"янить від нього.І стоячи біля тихих, заспокоюючих хвиль ти забуваєш абсолютно про все.І бачачи біля цього неповторого узбережжя трьох кращих друзів які домовлялись про чергову пригоду.Хлопці саме обговорювали пропозицію Олега про таємий від батьків похід у печеру Оптимістичну що на Тернопільщині їх саме приваблювали сталактити.І ще, хто не погодиться відвідати найдовшу в світі гіпсову печеру.Тут то й воно Петро та Максим відразу зацікавились пропозицією.І вони всі дружо як і завжди обговоривши все у аступий день сівши на велосипеди і взявши з собою небагато запасів води та їжі вирушили у досить таки далеку путь.А остаок допишу завтра.
Море глухо рокотало, і хвилі билися об берег скажено і гнівно (М. Гіркий) Побожна і спокійна любов Купріна до природи дуже заразлива, і в цьому теж відчувається сила його таланту (Паустовський) ; Далеко внизу ввижалися сині паді, і туди з-під ніг з шумом котилися важкі валуни (Фадєєв) . Важко сказати чому, але блискучий і прощальний збиток природи, прозорі дні, безмовне море, сухі стебла кукурудзи, порожнеча залишених на зиму дач, трав'янистий запах останніх квітів - усе це повідомляє особливу гіркоту і силу оповідання (Паустовський) . У Івана Івановича великі виразні очі тютюнового кольору і рот кілька схожий на букву ижицу (Гоголь) . І, кращих років надії та кохання, у грудях моєї все оживає знов, і думки далеко линуть, і розум сповнений бажань і пристрастей, і кров кипить - і сльози з очей, як звуки, один за одним ллються (Лермонтов) ; То довгий сук її за шию зачепить раптом, то з вух золоті сережки вирве силою; в крихкому снігу з ніжки милою загрузне мокрий черевичок; то выронит вона хустку.. . (Пушкін) . Не тільки Соня без фарби не могла витримати цього погляду, але і стара графиня і Наташа червоніли, помітивши цей погляд (Толстой Л..) ; Він хотів було щось сказати йому, але товстун уже зник (Гоголь)
Правда це чи ні, але кажуть, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс.
Моя вулиця дуже красива. Це я кажу не лише тому, що вона моя, а й тому, що це справді так.
Я не мав проблем, складних обов'язків, ми всі - діти - робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними. У цьому сквері ми проводили цілий день, а якби вночі не хотілося спати, то і ніч. Піжмурки, футбол, ще якісь ігри, назви яких вже не пам'ятаю, - це все приваблювало нас, роблячи щасливими.
Моя вулиця названа на честь Погрібняка. Все дитинство пройшло на цій вулиці,тут в мене багато друзів і я їх дуже люблю.
макс можеш все не писати а тільки половину