Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: га́й-ка, зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, Ха́р-ків.
При цьому:
1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносиш можна лише так: ґу́-дзик, хо-джу́. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звича́й-ний (а не на-дзвича́йний), під-жив-ля́ти (а не пі-дживля́ти).
2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н (а не Лук-’я́н), ни́зь-ко (а не ни́з-ько).
3. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний: ака-де́-мія (а не а-каде́мія), Ма-рі́я (а не Марі́-я), олі-ве́ць (а не о-ліве́ць). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або́, моя́, о́ко, ши́я тощо.
4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступі́нчастий (а не багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (а не восьмиг-ра́нний), далеко-схі́дний (а не далекос-хі́дний).
5. Не можна розривати ініціяльні абревіатури, а також комбіновані абревіятури, які складаються з ініціяльних скорочень цифр: ЗІЛ-111, ЛАЗ-105, МАУ, УРП.
6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про́ й Дніп-ро́, Оле-кса́ндра й Олек-са́ндра, се-стра́ й сест-ра́. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зьки́йі близь-ки́й, видавни́-цтво, видавни́ц-тво й видавни́цт-во, га́ли-цький і га́лиць-кий, україн-ський і українсь-кий, убо́-зтво, убо́з-тво й убо́зт-во, суспі́льс-тво й суспі́льст-во.
Людина є господаром, паном і сином природи. Людина відповідає за природу, так як це її дім. Кожна людина повина пам'ятати, що ніхто не збереже її дім, як це зробить вона сама. Ми залежні від природи, тому звемось її синами. Завдяки природі ми дихаємо, п'ємо, їмо, живемо. Якщо ми будем не дбало ставитись, не цінувати те що маємо, то зовсім скоро того не стане і не стане нас. Ми повині поєднувати в собі сина, господара і пана природи з цього всьго має бути 1 ціле, інакше не буде нічого. Треба мати той баланс і його втримувати. Ми повині панувати над природою, допомагати їй: садити дерева, квіти, прибирати за собою. Повині бути господарями, що б не дати іншим бруднити, руйнувати нашу мати, так як ми є і синами. Усе в руках людини та людина іноді зробить набагато більше заради себе з нехтуючи наслідками. Машини, заводи все це потроху руйнує природу і самих нас, хоч ми того не помічаємо. Бережіть природу- це не зробить ніхто крім вас.
(Писала на бистру руку за помилки не ручаюсь, прочитай добре і поперевіряй)