Самі нью-йоркці в мене викликали неабияку симпатію. Починаючи від того, як вони виглядають. Описати вам типовий образ ділового нью йоркця в зимово-дощовий день? Вільний плащ, шарф, на вухах такі флісові “навушнички”, брюки, і ..нормальні такі гумаки на ногах. І нікого не переймає той факт, що виглядає це не дуже стильно, а навіть кумедно – головне, щоб практично і сухо.
Взагалі вони не так і сильно відрізняються від нас. Ну, цікавляться “як тобі спалося сьогодні?” в 10 разів частіше, ніж українці. Ну, замовляють в ресторанах гамбургери, ще й з картоплею фрі на гарнір. Ну, рідко випускають з рук великі горнята з кавою, навіть коли ідуть по вулиці, чи їдуть в метро… І посміхаються, набагато частіше. Але так само, як і наші люблять гульнути, а потім розказувати колегам, як он-той Джон минулої п’ятниці напився до чортиків.
Місця які мені особливо сподобались: Central Park – за несподіване поєднання природи, і хмародерів на фоні; Rockefeller Center – за надиво затишну ковзанку в оточенні святкових вогнів; набережна в районі Battery Park – за чайок і ностальгічні зимові пейзажі…
Взагалі, ми ще досить багато всього встигли з переліку типових туристичних атракцій. Піднімались на Empire state building; ходили по Brooklyn Bridge; їздили на поромчику до Статуї Свободи, а також на Ellis Island – колишній центр прийому емігранів; гуляли по Wall Street; були в музеї оf Natural History – бачили скелети динозаврів. ..навіть в Apple Store були!
Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.
А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим.
Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе.
Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…