Мені доводилося гати багато явищ. Та найбільше запам’ятався один зимовий день.
Ранком світило сонце, сніг виблискував камінцями під його рідкісним промінням. Раптом небо почорніло, сірою хмарою нависло над землею. Знявся вітер. Почався град. Його частинки розміром з виноградне гроно швидко летіли додолу. Шибки дзвеніли від їхнього падіння. Маленькими м’ячики підстрибували від тротуару, а потім лягали на землю.
Усе тривало декілька хвилин. Хмара з градом швидко віддалялась. Знову виглянуло на синьому небі поодинокі промінчики сонця.
ЗИМОВІ ЯВИЩА.
Мені доводилося гати багато явищ.
Восени любить впасти перший сніг. Потішить дітвору і тут же розтане. Пригадую рідкісне явище – блискавку одного зимового дня. Стрімко налетіли темні хмари. Блискавиця освітила білу землю. Навздогін прогуркотів голосно грім. І побігла вона далі, забираючи із собою страх. Через деякий час погода знову стала сплячою та доброю.
Не один раз бачив, що у морозний ранок поверх снігу утворюється льодова кірка, тому він хрустить під ногами. У теплу погоду нога провалюється у м’яке снігове покривало.
Явищ є багато, усі вони дуже різні, тому їх доводиться часто гати.
ЗАТЕМНЕННЯ СОНЦЯ.
Цього року можна було гати дуже рідкісне природнє явище. Називається воно часткове затемнення сонця.
Вчені попердили нас зазаделегідь. Тому під час обідньої пори двадцятого березня мої світлонепроникні окуляри вже були напоготові. Багато людей з цікавістю роздивляли небесне світило. Усі привикли, що сонце кругле. Та в той час для багатьох воно стало схожим на місяць, коли він не у повні.
Для мене ж сонце було великим надкушеним яблуком. Рідкісне явище, напевно, тільки вкусило і передумало з'їсти від землян улюблене сонечко. Воно залишить незабутнє враження.
О весно, як чаруєш ти нас своєю красою! Потроху топиться останній сніг, а з-під нього обережно, але дуже впевнено пробиваються перші підсніжники. Прилітають перші пташки, які вже встигли відпочити і зголодніти за рідним повітрям. Зникає кудись зимовий спокій і тиша, а на зміну їм приходить довгожданий весняний гомін. Правду кажучи, весна-моя улюблена пора року. Вона мені видається якоюсь щирою, не схожою на інші. В ній немає зимової зверхності, літнього лицемірства чи осінньої дерресивності. Весна відкрита й проста, вона зачаровує, але залишається недоступною. Мабуть, саме через це я так її люблю.
Похідний
Объяснение:
Біля столу похідний;)