- привіт! що читаєш?
- привіт! та ось «кобзаря» придбав на вихідних. не можу відірватися!
- мені теж шевченкові вірші подобаються. у них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.
- так, вірші чудові. шевченко – справжній талант. я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори!
- так! хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та у навчанні.
- так і було! ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі.
- це правда. проте сам шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі.
- та й у нього самого доля непроста була. мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою.
- поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. це те, чим шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. тобі ось який вірш найбільше подобається?
- ой, та я й не знаю, багато їх! «лілея», «сон», «» та інші. а ти бачив картини шевченка? як тобі?
- бачив деякі, і картини, і малюнки. вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. він і портрети малював, і пейзажі.
- так, дійсно талановита людина талановита в усьому! це викликає захоплення!
- згоден!
Учитель у твоєму житті
Доля дарує кожному з нас Учителя. Так, саме УЧИТЕЛЬ - з великої букви.
Це може бути твій перший учитель; можливо, ти зустрінеш його вже у старших класах. Але це буде та людина, яку ти назвеш своєю другою матір'ю, бо вона назавжди стане частиною твого життя, пройде з тобою через роки, надихаючи на добро.
Цей учитель, щиро закохавши тебе у свій предмет, стане твоїм другом і порадником, прикладом у будь-якій ситуації. Він буде завжди поруч: у радості й біді, у ваганнях і прийнятті важливих рішень. Поруч із ним ти побачиш себе іншими очима і будеш намагатися стати кращим, розумнішим, добрішим, щоб бути гідним його прихильності та дружби, його любові.
Як це важливо - мати такого учителя у житті! Я зовсім не заперечую ролі батьків, але впевнена, що багатьма найкращими рисами свого характеру та поведінки людина завдячує саме улюбленому вчителеві: любов'ю до людей, до рідної землі, працелюбністю, відповідальністю, гідністю.
Мені хочеться вклонитися серцем своїй Учительниц! Галині Іванівні Петренко за те, що вона подарувала мені щастя вважати її другою мамою, щастя безмежної любові до неї. Вклонитися за її науку, за її чесну і мудру дружбу, за її ставлення до мене як до особистості і як до дорослої людини.
А ще мені хочеться запевнити її: "Весь цей духовний скарб, який я одержала від Вас, я понесу через життя, щедро роздаючи його іншим людям. І від цього золото Вашого серця буде тільки примножуватися, збагачуючи світ!"