зайвий" займенник у кожному рядку:1)хто/сь,Аби/кого,будь/Яким, де/чиї 2)будь/що,де/хто, казна/скільки,яким/небудь 3)хтозна/з/ким,будь/у/кого,аби/до/чого,казна/кому
Монах Іван Найда увійшов до своєї келії. Необережно він штовхнув стіл, з якого впало щось важке. Це була велика проскура. На ній був напис: «О здравії раба Божого Івана Найди, гетьмана правобережного українського». Слова ці злякали Найду. Хто зробив на проскурі цей страшний напис? Найда, відчувши голод, відкусив шматочок проскури і відчув у роті щось неїстівне. Витягнувши із рота м’якушку, він помітив у ній клаптик паперу. Хвилюючись, руками підніс його до лампадки. Це був шматочок записки. Найда почав обережно розламувати проскуру. Витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. У записці йшлося про скарб, закопаний запорозьким козаком на кручі біля річки Саксаганки. Найда склав записку й сховав. Радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. Найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. Він простяг руку, але з криком відсахнувся… Замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.
А ягідки на морозі солодкі-солодкі, Мов цукерки,заховані в снігову обгортку. Є птахам чим ласувати у зимову днину, Бо їх щедро пригощає ними горобина. Не страшні тепер мороз їм,холодний вітрисько, Дякують пернаті щиро,кланяються низько. Зможуть вони,співаючи до весни чекати, Їм у цьому до горобина-мати.
Мов цукерки,заховані в снігову обгортку. Є птахам чим ласувати у зимову днину, Бо їх щедро пригощає ними горобина.
Не страшні тепер мороз їм,холодний вітрисько, Дякують пернаті щиро,кланяються низько. Зможуть вони,співаючи до весни чекати, Їм у цьому до горобина-мати.
1)хтось, абикого, будь-яким, дечиї (будь-яким зайве)
2)будь-що, дехто, казна-скільки, яким-небудь(зайве дехто)
3) хтозна з ким, будь у кого, аби до чого, казна-кому (казна-кому зайве)