З дитинства ми багато чуємо про те, що маємо бути чесними, сміливими, працьовитими, добрими, справедливими… Цей ряд можна довго продовжувати. Звісно, ідеальних людей не буває, але кожному з нас хотілося б мати в собі найбільше чеснот. Власне мені, на мій погляд, не вистачає сміливості та рішучості. Я не знаю, як саме треба виховувати в собі ці риси характеру, але вони потрібні мені. Кожного дня ми стикаємося з різними проблемами, які треба вирішувати. Чим старшими ми стаємо, тим більші проблеми на нас чекають. Щоби не втратити повагу до себе, треба рішуче та сміливо їх вирішувати. Я сподіваюсь, що зможу виховати в собі ці риси характеру, адже людина повинна вміти виховувати не тільки інших, а й себе.
Достеменно не відомо, що існує на землі довше, - добро чи зло? Напевно, вони з"явилися задовго до появи людини. Але річ не в тому. Йдеться про те, що треба творити добро, незважаючи на те що зла в світі багато, і воно не спить. Тобто, треба творити добро, і воно повернеться до тебе сторицею?
От з цього приводу я б посперечався. Адже ж не випадково існує прислів"я: "Не роби добра, не зазнаєш зла". Уявімо: якась дуже хороша людина робить усім добро, багато добра, і нічого за це не вимагає. Одразу ж утворюється черга з багатьох бажаючих отримати те добро "на халяву". З часом ці самі люди осудять нашу хорошу людину за те, що добра було недостатньо, що воно було не такої якості, як вони хотіли, і взагалі... Ну от як у фільмі "Закоханий за власним бажанням", де героїня, яка ніколи не відмовлялася посидіти з хлопчиком сусідки, поки та піде на побачення, одного разу відмовилася. Відразу вона з розряду добрих перейшла до протилежного. Занадто вже часто у житті злі та недобрі люди користаються беззахисністю доброї людини.
Так що ж робити в такій ситуації? Вихід є. Робити добро і не чекати, що воно до тебе повернеться сторицею. Просто зроби щось хороше для іншоі людини/тварини. Якщо не вкусить - уже добре.
Объяснение: