Був собі хлопчик. Його звали___. Він був бешкетником. Завжди ставив підніжки (особливо однокласникам),не слухався батьків. Одного разу його батьки залишили вдома та сказали:"Прочитай хоча б 3 сторінки та не бешкетуй". І пішли. Він же нічого не прочитав ,а пізніше батьки прийшли. Мати перевіряє а він бекає. Тато вирішив його наказати ні якого компютера і телевізора. Далі він пішов ганяти у футбол,і баче гном. Він спочатку здивувався а потім вирішив побуцати маленького чоловічка мячем. Після тагого гном зказав чарівні слова і хлопчик став маленьким. Ось потім крихітний чарівник зни, а___ залишився. Доді хлопець надумав знайти того гнома,через три дні він нарешті його знайшов та сказав: -Будь ласка,разчаруй мене! Я буду вихованим. Обіцяю! Гном уважно подивився йому у очі та ласкаво сказав: -Гаразд. Але якщо ти будеш бешкетним хлопчиком,тоді я тебе зачарую знов! -Домовились... Гномик махнув рукою,__ став великим, а маленький чарівник зник. Потім хлопчик вже був вихованим, слухався батьків,івчив уроки,і навіть не бешкетував.
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
