Якось під час уроку природознавства ми ходили до великого парку гати за весняними змінами в природі. Підійшли до озера, а там — двійко лебедів. Прилетіли, як завжди, а тут зима. Плавають посередині, де вода не замерзає. Мабуть, голодні. Тому, як мені здалося, із надією поглядають на людей, очікують їхньої до Ми швиденько побігли до кіоска, купили хліба й почали кидати лебедям із місточка. Красень-лебідь почав до їжі, лебідка за ним теж, але щось їй завадило. Лебідь повернувся, почав кружляти навколо подруги, пірнати, підштовхувати, але нічого не допомагало. Ми зрозуміли, що лебідка у чомусь заплуталася. Мабуть, хтось кинув у воду сітку, тонку мотузку чи ще щось таке. Якщо птахові не до він загине. Ми всі захвилювалися, почали пропонувати різн порятунку. І тут я згадав, що мій дядько працює на пляжі охоронцем, там є й човни, і катамарани. Може, він спробує підібратися? На щастя, я застав дядька на місці. Той одразу погодився. Спустив човен на воду, почав підпливати. Лебідь, трохи відпливши, грізно на нього шипів, а лебідка била крильми по воді, намагаючись звільнитися. Дядько Іван поволі наближався, ласкаво умовляв птаху, просив не боятися. І та ніби зрозуміла, підпустила до себе, дала себе розплутати. Ми дуже зраділи й почали їх годувати. І замислилися над тим, чому одні люди живуть бездумно, кидають у воду непотріб, шкодять природі, а інші, навіть ризикуючи собою, намагаються цю природу рятувати.
Взимку ліс відпочиває. Сплять дерева, скинувши листя до весни. Вони дали влітку плоди, а тепер настав час постояти в спокої. Тільки зелені хвойні дерева в лісі нагадують про минулий лете.В лісових норах і барлогах зимують звірі, великі і маленькі, ведмеді і їжаки. Поховалися комахи. Відлетіло на південь більшість птахів. Однак активно полюють за зайцями злі голодні вовки та лисиці. Але зайці теж підготувалися до зими. Вони маскуються своїми шубками під білий снег.Зімній ліс потопає в снігових заметах. Навколо видно лише темні голі стовбури дерев і подекуди зелені "лапи" ялинок і сосен. Все інше занесено білим. А коли визирає сонечко, сніг і іній в лісі виблискують, ніби діамантові россипі.Белий сніг в лісі не стає брудним, як сніг у місті, де їздять машини і димлять промислові труби. Але якщо придивитися, то на білосніжному лісовому килимі можна побачити безліч меленьких стежок. Це сліди тварин, які полюють на здобич, і тих, які ховаються від охоти.Еслі постаратися, то в лісі можна побачити і зимових птахів середньої смуги Росії: снігурів, омелюхи, клестов. Вони зазвичай ласують мерзлими ягодами або ялиновими шишками. Навіть холодною зимою життя в лісі не замірает.Нікто не порушить тиші і спокою зимового лісу. Хіба що на вихідних люди спробують прокласти лижню лісовими стежками.
1 речення просте, із вставним словом для вираження непевності певно. Що? день - простий підмет, виражений іменником у З. в. одн. ч.р. який? буде гарний і привітний - складені іменні, однорідні присудки, виражені неповнозначною дієслівною зв'язкою бути, що в майбутньому часі має форму буде. Коли? сьогодні - обставина часу, виражена прислівником.
2 речення просте, ускладнене дієприслівниковим зворотом. Хто? ми - простий підмет, виражений особовим займенником у 3 ос. мн. Що робимо? захищаєм - простий присудок, виражений дієсловом дійсного теперішнього часу, недоконаного виду. Що? спадок - прямий додаток, виражений іменником у З. в. одн. ч.р. Який? духовний - узгоджене означення, виражене прикметником у З.в. одн. ч.р.
Якось під час уроку природознавства ми ходили до великого парку гати за весняними змінами в природі. Підійшли до озера, а там — двійко лебедів. Прилетіли, як завжди, а тут зима. Плавають посередині, де вода не замерзає. Мабуть, голодні. Тому, як мені здалося, із надією поглядають на людей, очікують їхньої до Ми швиденько побігли до кіоска, купили хліба й почали кидати лебедям із місточка. Красень-лебідь почав до їжі, лебідка за ним теж, але щось їй завадило. Лебідь повернувся, почав кружляти навколо подруги, пірнати, підштовхувати, але нічого не допомагало. Ми зрозуміли, що лебідка у чомусь заплуталася. Мабуть, хтось кинув у воду сітку, тонку мотузку чи ще щось таке. Якщо птахові не до він загине. Ми всі захвилювалися, почали пропонувати різн порятунку. І тут я згадав, що мій дядько працює на пляжі охоронцем, там є й човни, і катамарани. Може, він спробує підібратися? На щастя, я застав дядька на місці. Той одразу погодився. Спустив човен на воду, почав підпливати. Лебідь, трохи відпливши, грізно на нього шипів, а лебідка била крильми по воді, намагаючись звільнитися. Дядько Іван поволі наближався, ласкаво умовляв птаху, просив не боятися. І та ніби зрозуміла, підпустила до себе, дала себе розплутати. Ми дуже зраділи й почали їх годувати. І замислилися над тим, чому одні люди живуть бездумно, кидають у воду непотріб, шкодять природі, а інші, навіть ризикуючи собою, намагаються цю природу рятувати.
Объяснение: