Я люблю своє місто за те, що воно переповнене людьми. Іноді їх так багато, що воно нагадує мені скелю посеред океану, обліплену з усіх усюд птахами. Але коли б воно спорожніло, то я того ж дня залишив би його, бо немає, мабуть, нічого потворнішого, як порожнє місто. Шануй і люби їх, своїх людей, місто, без них ти всього-на-всього пам'ятник з побляклими епітафіями (написи на пам'ятниках). Даруй мені, місто, але найбільше ти мені подобаєшся в будень. Вранці ти нагадуєш мені молоду людину, сповнену віри й снаги, в полудень ти скидаєшся на прифронтовий табір, у якому для воїнів настає священний час обіду біля кашоварень, а ввечері я бачу, як ти, стомившись за день, трішки старієш і мудрієш...
Як краще досягти успіху самотужки чи в команді? Мабуть, кожний чув фразу :"Хочеш зробити щось добре, зроби це сам". Але чи так це?
На мою думку, все залежить від команди. Якщо в команді панує злагода та підтримка, то успіх гарантований. Але якщо в команді кожний сам за себе, то успіху точно ніхто не досягне. Я вважаю, що успіху можна досягти навіть самотужки, але командою це зробити легше. Поруч завжди є підтримка та плече на яке можна положитись. Але, мені здасться, це все індивідуально...
Головне вкладуватись в роботу не дивлячись на те, чи в команді ти працюєш чи самотужки! Успіх вам гарантований!