Моє мальовниче селище розташоване у звичайній для мене місцевості: нічого особливого тут не трапляється, жителі живуть звичайним життям. Але я б хотіла розповісти історію, яка трапилася зі мною влітку на День мого народження саме у моєму рідному селі. Тато на День народження подарував мені фотоапарат, а також пообіцяв взяти із собою на нічну риболовлю.
І ось наш човен пливе серединою річки. Ясна смуга світла від місяця на воді все ширшає, сяє золотим сяйвом, сягає по річці, неначе золота дорога в якийсь рай, у якесь мрійне царство. Прибувши на острів, тато поклав вудочки, поставив намет та розвів вогонь. Я від радощів фотографувала все, що мені подобалося. Ось по тихенькому стеблі повзе працьовита мурашка, на гілці співає свою пісню пташка, а на воді цвітуть гарні водяні лілії.
Аж ось заходить вечір. Кудись ховаються останні шуми і відгуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході червоне марево, а вже над ним у темряві зажевріла вечірня зоря. А місяць, що млів серед ясного неба сірою малопомітною плямою, під темним крилом ночі відразу ожив і засвітився чарівним вогнем. Мені захотілося сфотографувати цю красу. Від того, що я побачила через фотооб’єктив, у мене перехопило подих. На небі серед величезного розмаїття зірок пливла літаюча тарілка. Спочатку це була малопомітна цятка. Та чим ближче вона наближалася до острова, тим чіткіше було видно її контури. Вона виявилася геть такою, як в книжках та газетах. Я гала за її польотом, як зачарована. То була дивна казкова ніч. Коли настав ранок, мені здалося, що то все наснилося.
Повернувшись додому з татом, я на певний час забула ту чарівну ніч, але яким було моє здивування, коли, проявивши плівку, на нічному зоряному небі ми всі побачили силует літаючої тарілки. Може, то прибульці так вітали мене з Днем народження?
- Привіт, а чому ти без маски?
- Привіт, я дуже поспішала, ледве не запізнилась на автобус. Про маску геть забула.
- О, розумію, у мене й самої нещодавно була така ситуація. Але після жахливих наслідків я віддам перевагу запізнитись на автобус, аніж забути маску.
- Ов-ва, а що за ситуація?
- Я поспішала на автобус, і так як і ти забула маску. Автобус був геть заповнений, дивно що водій не звертав на це увагу, але я і сама поступила не правильно, що залишилась, а не почекала інший. Біля мене стояв чоловік, який постійно кашляв, і мене це дуже настерігало, тому я зробила крок назад, щоб випадково не заразитись. Але місця було не багато, тому моя позиція дуже не змінилась...
- А які наслідки?
- Після цього у мене декілька днів була температура.
- Ти проходила аналіз на коронавірус?
- Так.
- І який був результат?
- Я дуже втішилась, коли результат був негативний.
- Це була просто застуда?
- Сподіваюсь, лікарі говорили що це просто грип.
- Тобі дуже пощастило! Хоча я й сама незнаю чи вийшла б заповненого автобусу, якщо мені треба було б поспішати кудись.
- Головне мати маску або респіратор і старатися оминати такі автобуси. Здоров'я важливіше будь-яких справ.
- Я з тобою згідна. Моя подруга декілька днів назад теж захворіла на ковід. Ми з нею не бачились всього пару днів, а здаэться що цілу вічність. Дуже нудно без неї.
- Розумію, але краще зараз не контактувати з нею.
- Ми тільки зізвонюємось, мене б і не пустили до неї...Хочу щоб цей ковід скоріше скінчився.
- Стільки людей хворіють, помирають..
Повисла незрчна пауза.
- Добре, мені час йти...
- Мені теж потрібно поспішати. Було цікаво поспілкуватись.
- І мені, бувай!
- Бувай!
23 репліки, можна поділити їх або добавити щось своє, щоб було більше.