Калина — символ України, символ жіночності, краси та тендітності. Цей кущ з яскраво-червоними ягідками росте масово біля українських дворів, ставши майже незамінним атрибутом нашого житла.
Ніжну калину українці полюбляють за красу та активно насаджують її біля своїх приватних садиб та біля багатоповерхівок у містах: велике благородне листя, гарні квітки під час цвітіння, чудові ягідки, які дуже естетично виглядають… Особливо прекрасна калина при перших заморозках. Перші морози лише змушують калинові плоди червоніти яскравіше. Але не тільки в зовнішній красі полягає цінність калини для людей.
Калина — це лікарська рослина, вона містить багато вітамінів та широко використовується у медицині. Як у народній, так і в офіційній. Найчастіше для цього беруть яскраві плоди або ж кору чи гілочки цієї рослини. Кора незамінна як жарознижуючий засіб, а також вона добре допомагає при найнебезпечніших жіночих хворобах, приводить організм жінки у норму.
При безкінечних сезонних ГВРЗ, бронхітах та захворюваннях легень готують настої та відвари гілочок та плодів калини. Вони рятують від температури, набряків у легенях, розгулу інфекцій у горлі та носоглотці. Калина має властивість зміцнювати імунітет, тобто, піднімати на боротьбу з хворобою захисні сили організму. Варто подякувати природі за те, що подарувала нам таку чудову лікарську рослину “від ста хвороб”.
Найбільшим центром античної книжності стала Олександрійська бібліотека. Вона була створена в III столітті до н. е. Птолемей I і була центром освіти всього елліністичного світу. Олександрійська бібліотека була частиною комплексу mouseĩon (музей). У комплекс входили житлові кімнати, столові приміщення, приміщення для читання, ботанічний і зоологічний сади, обсерваторія і бібліотека. Пізніше до нього були додані медичні та астрономічні інструменти, опудала тварин, статуї і бюсти, які були використані для навчання. У mouseĩon входило 200 000 папірусів в Храмі (майже всі бібліотеки античності були при храмах) і 700 000 документів в Школі. Музей і велика частина Олександрійської бібліотеки були знищені приблизно в 270 році нашої ери.
В середні віки осередками книжності були монастирські бібліотеки, при яких діяли скрипторії. Там листувалося не тільки Священне писання і твори Отців Церкви, а й твори античних авторів. В епоху Ренесансу діячі Відродження, буквально, полювали за сохранявшимися в монастирях грецькими і латинськими текстами.
Поява друкарства внесло величезні зміни у вигляд і діяльність бібліотек, все більше тепер відрізнялися від архівів. Бібліотечні фонди починають стрімко розростатися. З поширенням грамотності в Новий час зростає також число відвідувачів бібліотек.