1. Займенниками є всі слова рядка, ОКРІМ *
А він, себе, мій, твій, сам
Б ні в чому, скільки-небудь, інший, ти
В собі, їх, стільки, його
Г коли-небудь, нічий, жодний, я
2.Усі займенники є особовими *
А він, ваш, його, на ньому
Б вони, їх, ми, нами
В їй, їхній, її, вона
Г ми, нас, наш, нею
3.Додаванням часток аби-, де-, -сь, будь-, -небудь, казна-, хтозна- до питальних займенників утворюють *
А означені займенники
Б неозначені займенники
В заперечні займенники
Г вказівні займенники
4. Усі займенники присвійні в рядку *
А ніхто, ніщо, ніякий, нічий
Б хто, що, чий, котрий
В мій, твій, свій, ваш, наш
Г той, цей, такий, сам
5. Стоять у формі орудного відмінка всі займенники рядка *
А нею, ніким, вона, себе
Б казна-чим, хтозна-яким,мною, нею
В ніхто, чим, ким, я
Г моїм, наш, цей, дехто
6.Присвійний займенник виділено в рядку *
А показати (йому) дорогу
Б повідомити (моїх) батьків
В поділитися з (нею) таємницею
Г зробити (їм) зауваження
7. Присвійний займенник є в кожному рядку, ОКРІМ *
А взяти його зошит
Б схвалити мій проєкт
В за в кіно
Г знає своє місце
8. Слово що не є займенником у реченні
А Я знаю, що тобі подарувати.
Б Поважаю людей, що мають мрію в житті.
В Ми переконані, що мир можна зберегти
.Г Що відбудеться на п’ятому уроці?
9.До одного розряду належать усі займенники в рядку *
А той, цей, такий,стільки
Б її, наш, ви, мій, ти
В хто, ніякий, чий, котрий
Г що-небудь, якийсь, жодний, казна-чого
10. Присвійний займенник є в кожному рядку, ОКРІМ *
А врахувати його побажання
Б схвалити мою пропозицію
В за на його виставу
Г ніхто не прийшов
11. Займенниками є всі слова рядка *
А мій, весь, що, тут, жоден
Б вони, дехто, ніскільки, сам, цей
В учора, той, наші, їх, мій
Г ніщо, кожний, якось, ти, себе
12. Займенниками є всі слова рядка *
А ви, всякий , що, ніяк, жоден
Б вони, мій, скільки, хто, котрий
В деколи, чий, наші, їх
Г Моя, скільки, абияк, ти
Я вважаю дуже глибокою й точною думку видатного вченого та філософа Арістотеля, що кожна людина може зробити ту чи іншу помилку, та лише дурні й надалі обстоюють її, навіть знаючи вже, що вона хибна. Додам тільки, що кожен із цих дурнів по-різному нерозумний.
По-перше, є настільки вперті люди, які, навіть знаючи про хибність своїх думок, через самозакоханість та егоїстичність наполягають на помилкових твердженнях, уважаючи нісенітницею те, що вони взагалі можуть помилитися.
Насправді я дуже часто бачу тих, кому важко, нестерпно визнавати власні помилки. Наприклад, моя найкраща подруга Марія. Якось ми з нею посперечалися про пісню групи «Роллінг Стоунз», у якій вона деякі слова співала неправильно. І навіть тоді, коли я відшукала текст пісні та показала Марії, вона все одно пирхала й наполягала на своєму.
По-друге, бувають не дуже розумні люди, які, почувши певне твердження, починають направо й наліво поширювати його, не усвідомлюючи помилковості або примітивності самої думки. Хоч у такому разі вони, дивлячись на інших зверхньо, почуваються найрозумнішими, та насправді не є такими.
Яскравих прикладів цього чимало в п’єсі «Мина Мазайло», де Микола Куліш засуджує міщанство та національну упередженість. Для себе я визначила в цьому творі ще одну проблему — проблему неправильності думки, світогляду, заснованих на сприйнятті лише зовнішньої форми явища. Таке сприйняття властиве тьоті Моті, Мині Мазайлові, його дружині та навіть Рипі. У їхній самовпевненій міщанській пихатості насправді виявляється бідність думки й обмеженість.
Отже, кожен може помилитися, і це природно.