Вірний Петрів кінь Буланко мчав по високій траві. З-під його копит, розправивши рожеві й зелені прозорі крильця, бризкали на всі боки коники. Комах зносило вітерцем, і вони розсіювались далеко довкола. Кілька разів з-під самих копит мов хто викидав здоровенних зайців. Не раз із густої трави сторчма злітали розпасені куріпки.
Ребро пагорба високо знеслося вгору, і перед вершником відкрилася поросла деревами долина. Петро спрямував Буланка пологим схилом праворуч. Хоч кінь мчав по траві, було видно, що під ним широка справжня стежка.
Стустившись з пагорба, Петро пустив вірного Буланка тихою ходою. Може, кроків зо двісті протюпав кінь, тоді заіржав. Десь за зворотом відповіли слабким переривчастим іржанням. Петро підняв лук і почав напинати тятиву.
Ось крутий зворот стежки. Межи кущів тьопає кінь половий. Голову опустив, порваний повід волочиться. Кульбака на коні скособочилась у правий бік, з неї стирчить дві стріли.
То ж Степанів Лиско! Не дався татарам! Бродить степом, сумує за загиблим господарем...
Підігнавши Буланка до охлялого коня, Петро зістрибнув. Погладжуючи замордованого Лиска, вийняв з його загноєних губ вудила. Розстібнув підпругу, зняв сідло, повиймав татарські стріли.
Петро повів обох коней на дзюркотіння води. Напоївши їх у струмку, заходився коло бідного Лиска. Почав гострими паличками чистити рани. Кінь дрібно тремтів. Ран було чимало. Всі від стріл.
Петро набрав у казанок кришталевої води. Відійшовши подалі від струмка, заходився сокирою викопувати яму для вогнища. Відтяв засохлий сук, розколов на скіпки. Приніс шишок. Тоді, трохи поблукавши серед кущів, приніс у шапці вогких бульбуватих коренів завбільшки з голубині яйця. Висипавши у казанок, добряче помив. Це були плоди любки. Ще цю рослину називають “Люби мене, не покинь”. Наші дівчата її у ворожбі вживають. А вояки знають, що, це найкращі ліки від знесилення. Татари у військовому поході завжди запасаються любкою. П’яти бульбочок на цілий день здоровому вояку вистачає, щоб сили не втратити. Треба тільки вміти приготувати.
Скласти твір на тему "У яких вчинках виявляється людська шляхетність?" пропоную так:
Дуже часто ми задумаємося над тим, чи є у сучасному світі місце шляхетності. Звично, є. Але яка людина є по-справжньому шляхетною? Я вважаю, що шляхетна людина – це людина, яка має належне виховання та високу моральність. Ця якість не залежить від походження, шляхетною може бути і звичайна людина, не аристократ. Зазвичай у сучасному світі люди відходять від усталенного поняття моралі, нехтують обмеженнями. Але не можна сказати, що такі люди не є шляхетними. Адже шляхетність виявляється у вчинках.
За якими ж вчинками можна зрозуміти, що людина є шляхетною? Я вважаю, що така людина не робить підступних вчинків, ніколи не зраджує. Вона не змінює свої ідеї під тиском суспільства, адже це не шляхетно. Людина, яка наділена такою якістю, на стане принижувати інших та знущатися. Вона в будь-якому випадку вестиме себе гідно. Окрім цього, шляхетність – це до незнайомому на вулиці, небайдужість до кожного живого створіння, дотримання норм поведінки. Шляхетна особистість – це особистість, яка гідно носить звання «людина».
Великі горіхи ⇒ вулиця Горіхова.
Вулиця біля лісу ⇒ вулиця Лісова або Лісна.
! Назви вулиць - власні назви, які пишуться з великої літери.