На уроці трудового навчання ми своїми руками робимо чудові речі.
Нещодавно вчителька навчила нас виготовляти м’які іграшки. Спочатку на двох клаптиках білої тканини я намалювала кішку. Потім акуратно її вирізала, вчителька допомагала мені. Кольоровою ниткою старанно зшила частинки. Через невелику дірочку запхала вату. Так іграшка стала м’якою. Приклеїла дві блакитні бусинки, вони стали гарними очима. Чорним олівцем вчителька намалювала симпатичну мордочку, червоним – кінчик язичка. Іграшка вийшла чудова.
Гарні роботи вчителька виставляє на виставках, які часто проводяться в класі трудового навчання.
Кожного ранку, прокидаючись, я розумію, що сьогоднішній день буде найкращим. Чому?
Я дуже хотів мати собаку, просто марив цим бажанням.
Чотири роки тому сусідська собака Лайма народила щенятко. Воно було жовте, аж золоте, з білою плямочкою на короткому носику. Пухнасте й ніжне, воно невиразно пахло малим дитям, маминим молочком та ще чимось невловимим та милим. Щойно я побачив це створіння, в ту ж мить мене просто затопила ніжність та любов до нього. Я відчув всю повноту щастя, коли мені дозволили взяти його собі.
Собаче дитинча підростало, стаючи з кожним днем все гарнішим, розумнішим та все більше схожим на справжню лисицю. Так його й назвали - Лис, пестливо - Лися. Ми стали найближчими (так і хочеться сказати - людьми), тому що за будь-яких обставин завжди розуміли один одного без усяких слів.
З тих самих пір, прокидаючись уранці, я бачу його радісні, сповнені любові і чекання очі. З тих самих пір я відчуваю себе щасливим кожного дня.