Мою кицю звати Нюша. Вона велика, пухнаста,біленька,тільки мордочка,й кінчики передніх лапок чорненькі. Очі великі,голубі,в ночі вони світяться мов зірочки в небі.Нюша гордо піднімає вгору пишний хвіст і нечутно ступає по підлозі м’якенькими лапками. Мій домашній улюбленець добрий і лагідний, але не дуже любить, коли смикають за вуха чи хвіст. Тоді киця ображено повертає голову,прищулює вуха й припадає до підлоги. Може навіть дряпнути.Нюша їсть усе, але найбільше полюбляє молоко і м'ясо. Я часто наливаю в тарілочку молока і пригощаю його. Киця голосно мурчить, треться об ноги, ніби дякує за увагу до неї. А ще вона завжди з нетерпінням чекає, коли мій тато приносить з риболовлі свіжої рибки. Тоді вона миттєво опиняється біля рюкзака і намагається лапою прискорити процес діставання рибки. Нюша дуже охайна. Після сніданку вона довго і старанно миє мордочку, вуха, шию. Я дуже люблю свою кицю!
1. У мене було землі, що і кури не клюють, а в сусіда, як кіт наплакав. / У сусіда по дачі вродило стільки помідорів, що і кури не клюють. / В мене тих знань з математики, як кіт наплакав.
2. Восени моє серце заснуло, а з приходом весни душа прокинулася знов./ Коли я дізналась про зраду, моє серце заснуло. / Моя душа прокинулась, коли я вперше закохалась.
3. Іван з дитинства був легкий на руку, а Петро - важкий./ Я завжди вважав себе легким на руку. / Мій друг дужий та важкий на руку.
4. У мене душа болить та серце крається за рідний край. / Вчителька каже, що за кожного з нас в неї болить душа. / Дівчина так гірко плаче, що в мене аж серце крається.
Я не розумію, причому тут дециметри, якщо ми говоримо про сантиметри?