На яру стояло чимале село і посеред села біліла невеличка нова церква. То хмарка набіжить і бризне дощ кра ясною вільгістю оббризкавши цвітінь то сонце вигляне ласкаво променисте і знов сховається і знову дощ і тінь. І шторм гримів на сто октав і він той шторм намалював і дивувались люди. Людей мільярди і мільярди слів а ти їх маєш вимовити вперше. Травневий день в кільці заграв на сполох бив всіма громами і блискавка небесні брами розчахувала навкруги. Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві. Шопена вальс...ну хто не грав його і хто не слухав? Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак. Метнулось гайвороння край дороги пустеля навкруги. А гуси знов ґелґочуть на озерах і пахнуть медом плавні навесні. А може й ні і все було ше і не такий він був оригінал а хлопець вільно й не престижно своє дитинство в полі доганяв. І стеляться обрії милі і вечір в ясній далині і карії очі і рученьки білі ночами насняться мені. Ще назва є а річки вже нема.
Поставте необхідні розділові знаки:
Не будьте байдужими , не дарма ж Бруно Ясенський писав: «Не бійся ворогів - у гіршому випадку вони можуть вбити . Не бійся друзів - у гіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих - вони і не вб'ють і не зрадять , але тільки з їхньої мовчазної згоди існують на землі зрада і вбивство ».