М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Olyakiti
Olyakiti
12.10.2021 04:16 •  Українська мова

1. Займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони є

а) вказівними;

б) означальними;

в) особовими;

г) питальними.

2. Форми називного відмінка, а також роду та числа не має займенник

а) хтось;

б) себе;

в) стільки;

г) хтозна-який.

3. Через дефіс пишуться такі займенники:

а) хто/сь, де/який, аби/чий, котрий/сь;

б) аби/що, де/кого, котрого/сь, що/сь.

в) казна/хто, будь/кого, що/небудь, хтозна/стільки;

г) аби/в/кого, де/в/кого, хтозна/до/кого, аби/з/ким.

4. Окремо з ні пишуться такі заперечні займенники:

а) ні/хто, ні/чим, ні/якому, ні/чийому;

б) ні/про/що, ні/перед/чим, ні/від/кого, ні/до/якого;

в) ні/чим, ні/кому, ні/якому, ні/кого;

г) ні/який. ні/чий, ні/якого, ні/ким.

5.З’ясуйте, скільки займенників у цьому уривку.

Донецький кряж, і терикони, і степи,

І тополя там на алеї дуже тісно.

Я ж Україноньку молю: «Не відлюби

Оцю мою малесеньку вітчизну!»

А) 3

Б) 4

В) 5

Г) 6

Д) 8

6. Усі займенники є особовими в рядку

А) мене, тобою, собі, нам

Б) вами, них, йому, наш

В) тобі, нас, мене, нього

Г) тебе, вони, кого, ними

Д) нами, мого, вам, йому (ВНИМАНИЕ!Я разговариваю по русски,это контрольная по укр-яз!)

👇
Ответ:
Саша030612
Саша030612
12.10.2021

1. в)

2.б)

3.в)

4.б)

5.?

6.г)

4,7(59 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Розочка18647
Розочка18647
12.10.2021
Жив собі у зимовому лісі зайчик. Аж одного разу забрів у дружній ліс хижак. А був це голодний-преголодний вовк. Надумав він зайчиком поживитися. По слідах розшукав косоокого, вже й наздоганяє. Біжить, утікає заєць, вже й ніжка стомилась. «Ну все! Кінець мені» - стукає у його голові. Спіткнувся та й покотився з гірки. І тут сніг вирішив до йому. Налипає та налипає білим пухом на втікача, вже і не заєць це, а велика біла куля летить із гори. «Я не бавитись прибіг у цей ліс. Треба вертатись назад, де я загубив косоокого» - думає вовк. Повернувся назад, щоб далі шукати зайця.   А куля зі страху котиться собі далі, та й котиться. І довго вона б ще котилася по білому світі, коли б не маленький пеньок, що став їй на дорозі. Він і зняв зі зайця снігове покривало.   Оглядається косоокий, нема вовка. Подякував снігу, що врятував його. Веселий та щасливий, підстрибуючи на одній ніжці, помандрував він додому.
4,5(94 оценок)
Ответ:
Ramiz2005
Ramiz2005
12.10.2021
Водій автобусаЯ не пам’ятаю, коли сів в цей автобус, але у ньому багато пасажирів. Значить, всі вони кудись їдуть. У мене сидяче місце біля вікна, мені пощастило!. Все-таки можна спокійно відвернутися від салону гати за полями, деревами, селами, які миготять у вікні. Коло мене чотири сумки. Дивно, якщо я не пам’ятаю, як я сів у автобус, звідки мені знати, що сумки мої. Просто таке відчуття. Також я знаю, на якій зупинці мені потрібно сходити, хоча куди потім іти не знаю - потім видно буде. Ми наближаємось до моєї зупинки. Я нахиляюся до сумок, одразу бачу дві, а дві інші не можу знайти. Я беру ті, що знайшов, просуваюсь до виходу, виношу сумки і ставлю на землю водія зачекати, поки знайду ще дві. Повертаюсь і ретельно шукаю, та все ж не знаходжу. Ми їдемо далі. Людей стає менше. Я ще раз приймаюсь за пошуки, хоч і розумію: не знайти. Людей в автобусі майже нема, а може й зовсім нема, бо впродовж усього шляху я не бачив їх облич, лише розмиті постаті. Я водія зупинитись. Кажу йому, що загубив сумки і говорю, що прийду ще запитати, чи знайшлись. Він мені розповідає, куди звертатись, але я не можу зрозуміти сказаної ним фрази. Я запитую: “Мені туди йти?”, показуючи рукою в той бік, звідки, як мені здається, ми приїхали. Він говорить, але я знову не розумію відповіді. Я йду туди, куди тільки-що показував рукою. Ми зупинилися на околиці якогось села, я йду в протилежний бік. Іду по узбіччю дороги, по обидва боки лісосмуги, за ними поля пшениці. Вечоріє. “Людина -- істота помилок, - думаю я, - "Мабуть, я був близько до останньої зупинки (людей же майже не було) і ми могли б з водієм зразу ж оглянути ввесь салон автобуса”. Дорога губиться в далині. Іду довго. На поля опустились сутінки. Несподівано мене наздоганяє легкова машина і зупиняється поруч. “А до цього ж повз мене не проїжджала жодна -- ось чому несподівано!” “Підвезти?”,-- чую голос. Пильно вдивляюся в постать за кермом -- це водій автобуса. Опускаю очі на свої руки: вони вільні, вони вже не обтяжені ношею. Я сідаю в машину…
4,6(18 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ