Поширте подані речення узгодженими означеннями .
дієприкметниками.
Безмежні степи запорізькі. І невимовно чарівні вони прозорого ранку і в пору зачину жнив, коли море колоса
ного і дозрілого, стрічаючи сонце, туманиться червоним золотом, переливається барвами райдуги й набирає такої вирочистої тиші, немов само собою замилувалося.
Родючі поля запорізькі. Та цього літа напрочуд заколосились вони ще буйним врожаєм. Аж стебло погнулося, пока
жилось під вагою зернистого колосу (Я. Баш).
- Привіт, Оленко. Як справи? Тільки кажи швидше, бо я до школи йду.
- Привіт, Марусю, все добре. А чого ти так пізно йдеш до школи?
- Чого це пізно? Зараз же сьома ранку!
- Ти помиляєшся, Оленко. Зараз сьома вечора.
- Та невже. І дійсно, на телефоні написано, що зараз дев’ятнадцята година.
- Як ти могла ранок з вечором переплутати?
- Сьогодні після тренування я прилягла подрімати. А коли прокинулась, вирішила, що вже ранок.
- То ти й поснідати встигла?
- Уяви, так. Оце дивна історія сталась.
- Навпаки не дивна, а дуже весела. Вертайся скоріш додому, бо скоро стане темно. Та й школа вже зачинена.
- Дякую, дуже добре, що тебе зустріла. На все добре!
- Бувай!