Я дуже поважаю літніх людей і ціную їхні поради і вказівки, тому що люди старашого покоління завжди можуть почерпнути багато цікавого і корисного із власного досвіду. Я добре усвідомлюю той скарб знання, що вони збирали протягом усього життя, і безмежно вдячний тим людям, що воліють ділитися цим скарбом з молодшим поколінням. Я завжди маю за задоволення проявити до літнім людям, навіть у звичайних буденних ситуаціях, тому що розумію, що я теж колись потребуватиму до нших. Своїм обов"язком я вважаю проявити розуміюче і вічливе ставлення до кожної люди похилого віку і бажаю, щоб це стало обов"язком для кожного з насⒶ!
Краще мати однога справжнього друга, ніж десять удаваних. Подумаємо чому так склалось. Несправжній друг гірше лютішого ворога. Коли людина має від кого чекати підступності, то вона готова швидко зоорієнтуватися і дати опору. Інша справа, коли ти довіряеш людині, а в самий відповідальний момент вона зраджує тебе або - ще й гірше - перетворюється на головного супротивника. Постає тоді питання: як відрізнити справжніх друзів від удаваних? Відповідь легка: справжній друг першим протягне руку до порадить, підтримає, втішить, зрозуміє і вибачить, а всі інші у кращому випадку просто заплющуть очі, а в гіршому - відштовхнуть, висміють, зневажать. Ось, чому я вважаю, що удаваний друг ніколи не зможе стати опорою для людини, а на навіть впаки, хоч і не відкрито, скоріш за все перетвориться на справжнього ворогаⒶ.