на мою думку, наші вчинки так чи інакше впливають на навколишній світ, тому кожна людина несе особисту відповідальність за свої дії. і вона обмежується не тільки законами, визначеними державою, а й нормами, встановленими етикою суспільної поведінки, правилами всесвіту.по-перше, людина повинна усвідомити таке: окрім того, що вона є членом своєї сім’ї, громадянином держави, житель планети земля — ще одна її життєва посада. і кожен людський вчинок впливає не тільки на наше існування, а й на існування членів рідної сім’ї, громадян держави, незалежно від того, добрий це був чи поганий крок.
по-друге, усі ми — творці власних доль, і тільки від нас та нашої поведінки залежить те, як буде виглядати наш завтрашній день. на мою думку, кожен крок людини, її вибір записується до невидимої книги, і, залежно від характеру її вчинку, у всьому світі сценарій життя переписується. так само змінюються між собою шестерінки годинника, коли ми переводимо стрілки на літній час, так міняється розклад руху поїздів, коли один із них спізнюється.
прикладів правдивості вищезазначеної тези в літературі є незліченна кількість. я б хотіла підтвердити свої аргументи ситуацією, яка склалась у соціально-побутовій поемі «катерина», написаній видатним українським поетом тарасом шевченком. там молода дівчина спокусилась на залицяння російського офіцера, і, як наслідок, народила від нього дитину. та, на жаль, чоловік не признав свого сина, і це стало ганьбою для усієї сім’ї катерини. народження її дитини вплинуло не тільки на життя дівчини, але й на існування оточуючих. таким чином, ганьба лягла на плечі батьків катерини, які глибоко засудили вчинок нещасної жінки, і вони вигнали її з рідного дому. пізніше наслідки того, що дівчина не змогла втриматись від спокуси, відобразились і на житті її сина, який був від народження приречений на нещасливе життя.
ще одним прикладом може поділитись сучасний кінематограф, а саме стрічка американських сценаристів і режисерів елдена хенсона, вільяма лі скотта та еріка штольца «ефект метелика». у цьому фантастичному психологічному трилері через життєві ситуації висвітлюється те, як світ може змінитись від маленьких дій людей, які навіть не підозрюють, що впливають на навколишнє середовище. показано варіанти розвитку подій, якби в певний момент часу людина вчинила по-іншому.
як відомо, найкращим вчителем для людини є життя. історичне минуле її предків — це книга, яка містить у собі незліченну кількість повчальних матеріалів. третій приклад, який я хочу для підтвердження своїх слів — це події дворічної давності в україні, пов’язані з ім’ям колишнього президента, віктора януковича, та його . сьогодні він переховується в росії за страшні злочини, вчинені перед українським народом. йому соромно й страшно приїхати на територію держави, яку він обкрадав роками. проте рано чи пізно справедлівсть відновиться, і він отримає належне за свої дії — адже кожна людина несе відповідальність за свої вчинки, як гласить тема твору.у висновку хотілося б зазначити, що я завжди вірила у те, що усі мої кроки мають свої наслідки, і що рано чи пізно мені доведеться за них відповідати. саме тому я намагаюсь чинити чесно й справедливо. я вірю, що зміни починаються з мене, а позитивний розвиток подій — з мого позитивного мислення.
Якщо ми робимо людині добро, вона буде нам вдячна й можливо, до нам у майбутньому. Коли ми робимо людині лихо, вона до кінця життя буде це нам згадувати.
Чому ж такі речі трапляються в нашому житті? Справа в тому, що стан, коли людині неприємно, набагато краще запам"ятовується, ніж стан, коли людині добре. Можна припустити, що це пов"язано зокрема з фізичними відчуттями, які залишаються після вчинку, який зробила людина по відношенню до вас. Що робить нас щасливими й радісними? Жарт і ми сміємося, смачне морозиво, після якого лишається приємний, короткотривалий післясмак. Ароматні, гарні квіти, які зів"януть за кілька днів. Це - швидкоплинні речі, вони не затримаються разом з нами надовго. А що ж робить нас сумними, що змушує відчувати лихо? Удар, після якого лишається синець, образливе слово, яке ми довго будемо носити в розумі та серці, плями на нашому одязі, які залишила інша людина. Такі речі ніяк не хочуть виходити з пам"яті. З одного жарту ми не сміємося тричі. Над горем ми можемо плакати довгі роки. Так, нажаль, людина влаштована. Лихо завжди лишає глибший слід. Його завжди треба довго й ретельно "виганяти" зі свого розуму й думок.
Так, людина завжди довше буде пам"ятати лихо, від цього не втечеш. Але можна з цим боротися, виховувати свою силу волі, не давати лихим спогадам "оселятися" в думках. Всюди можна знайти гарні моменти, варто лиш спробувати.
Объяснение: