Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?
Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.
На смак часник гіркий, але корисний. А цукерка смачна, але шкідлива:)
Я вважаю, що цим висловом Г. Сковорода намагався довести до людей, що інших треба сприймати не по зовнішньому вигляду, а по їх душевним та моральним якостям. Те ж саме можна сказати і про будь-які неживі речі. Адже, наприклад, звичайна пігулка, гірка на смак, у деяких випадках може врятувати людині життя, а багато смертельно небезпечних сумішей мають приємний запах і смак. Таких прикладів з нашого життя можна привести безліч. І тому я вважаю, що треба не забувати крилатий вислів «Не все те отрута, що неприємне на смак» і частіше замислюватися над тим, з чим, або з ким ти маєш справу.
Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.