яскраво-жовтого, оранжевого, білого кольору.
Зустрічаються також дуже привабливі смугасті крокуси. Велика квітка, неначе яскравий келих, здіймається з тоненької стеблини. По мірі цвітіння келих квітки розкривається все сильніше.
А серединка квітки має життєрадісний жовтий або оранжевий колір.
Навіть, якщо крокуси засипле снігом та придавить заморозками, вони все одно стійко переживають негоду. Крокуси тримаються разом, ростуть дуже густо. “Весна йде! Недовго залишилося мерзнути!
Не похнюплюйте носа, ми ж витримуємо!” – начебто говорять нам крокуси, визираючи з-під снігу.
За давньогрецькою
легендою, крокуси виросли з краплин крові. Таким чином бог Меркурій зберіг пам’ять про свого загиблого друга Крокуса. Перші весняні крокуси хочеться зірвати та зробити букет, але слід пам’ятати, що в такому разі наступного року на цьому місці крокуси вже не виростуть.
Можно вот так
Професія моряка — мій вибір
Моряки військово-морського флоту нашої країни завжди стоять на морських кордонах нашої Батьківщини. І ми завжди впевнені, що вони зможуть встати на наш захист, якщо знадобиться.Нещодавно тато показав мені свій підводний човен, на якому він прослужив багато років, на ньому він не раз ходив у автономне плавання. Це досить великий термін — цілих шість місяців ми його не бачили та ніяких листів від нього не отримували. Коли ми приїхали, то татів друг, дядько Сергій, повів нас з мамою і братом на екскурсію по цій субмарині. Коли тато розповідав, я навіть у думках не міг уявити того, що побачив сам. Це невеликі, але затишні каюти для кожного офіцера, камбуз зі сковорідками й каструлями, адже всі моряки люблять і повинні смачно харчуватися. А коли ми прийшли на капітанський місток, захват просто охопив мене всього з голови до п’ят. Я відчув себе командиром цього величезного човна. Навіть дух захопило!
Отже, тепер я вже точно знаю, ким я буду, коли виросту. Стану моряком!