На землі здавна були три духовно найважливіших місця. Це Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу та Києво-Печерська лавра у Києві (Україна).
Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце.
Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з'єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир.
Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов'янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам'яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська.
«Без вірного друга велика туга…», «Нема кращого друга, як вірна подруга», — кажуть народні прислів’я. І це так, бо самому жити сумно, ні з ким поділитися ні радістю, ні журбою. Друзі — це весело, особливо, коли їх багато і коли вони — справжні друзі. «Людина без друзів — що дерево без коріння…» — так кажуть у народі. Це треба розуміти так: тільки дружба із кимось прив’язує людину до певного місця, наприклад до школи, у якій навчаєшся. Тоді ти починаєш цінувати те, що маєш!
Та багато українських прислів’їв кажуть про інший бік дружби — негативний. Бо часто друзі розчаровують, поводяться так, як ти від них не чекаєш.
Про те, що треба розуміти, чому твій друг дружить із тобою, а не з іншою людиною, свідчать багато народних висловів: «Були б пиріжки — будуть і дружки», «Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей…» — це про матеріальне зацікавлення в друзів. Завжди боляче буває дізнатися, що з тобою товаришують не заради тебе, твого розуму, веселої вдачі чи гарного характеру, а лише заради того, що ти гарно вдягнений, або можеш витратити певну суму грошей чи позичити їх. Багато хто через гроші або дорогі ганчірки втрачає людей, яких вважав друзями. Як тут не згадати солдата — героя казки Г.-К. Андерсена «Вогниво»! Як він був багатий, усі були раді пити й гуляти за його кошт, а як втратив свої статки — всі від нього відвернулися. Тут на пам’ять приходить інший вислів про друзів: «Друзі пізнаються в біді…»
Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце.
Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з'єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир.
Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов'янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам'яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська.