l. Це було дуже давно: коли наші предки жили племенами, а волю боронили при до і списа, лука, стріл. В одному з таких племен підростав незвичайний хлопчина. Йому б навчатися звіра полювати, зброєю володіти, а він змайстрував собі дивного лука. Зачепиш тятиву, і заспіває вона пісню нечувану.
Якось вороги посягнули на землі хлопчикового племені. Долю переможця і переможеного вирішували турніри кращих стрільців і силачів. Сили виявилися рівними. Плем'я непокоїлося. Що чекає далі? Коли прийде край ворожнечі? Незчулися, як перед чужинцями опинився хлопчина з луком без стріл. "А чи зуміли б ви зіграти?"- звернувся він до вождя-завойовника. І заспівала його струна про прекрасну землю, блакитні небеса людей, що насолоджуються співом, а не зойком поранених.
Довго мовчав вождь. Нарешті мовив: "Обміняймося зброєю. Ваше плем’я перемогло. Але я повернуся і зіграю тобі свою пісню. Я вчитимусь!"
Щедра горобина. Під моїм вікном росте струнке деревце. Якось восени я побачила на ньому дуже красиві червоні грона ягід. Коли спробувала ягідку, то відчула, що вона дуже гірка. Я не знала що то за деревце. Та якось запитавши бабусі дізналася, що це горобина. Бабуся розповіла мені, що ці прекрасні червоні ягідки залишаться на дереві аж до перших морозів. Завдяки морозам вони стануть солодкими та смачними. А ще вона мені сказала, що горобина - це щедре деревце, яке підготовує наших пернатих друзів взимку. І справді, з приходом зими за моїм вікном щоразу лунали дзвінкі голоси синичок, горобців та інших пташок.
l. Це було дуже давно: коли наші предки жили племенами, а волю боронили при до і списа, лука, стріл. В одному з таких племен підростав незвичайний хлопчина. Йому б навчатися звіра полювати, зброєю володіти, а він змайстрував собі дивного лука. Зачепиш тятиву, і заспіває вона пісню нечувану.
Якось вороги посягнули на землі хлопчикового племені. Долю переможця і переможеного вирішували турніри кращих стрільців і силачів. Сили виявилися рівними. Плем'я непокоїлося. Що чекає далі? Коли прийде край ворожнечі? Незчулися, як перед чужинцями опинився хлопчина з луком без стріл. "А чи зуміли б ви зіграти?"- звернувся він до вождя-завойовника. І заспівала його струна про прекрасну землю, блакитні небеса людей, що насолоджуються співом, а не зойком поранених.
Довго мовчав вождь. Нарешті мовив: "Обміняймося зброєю. Ваше плем’я перемогло. Але я повернуся і зіграю тобі свою пісню. Я вчитимусь!"
lll.
1. (ты не выделил в тексте слово)
2. (ты не выделил в тексте слово)
3. А
4.А
5.(ты не выделил в тексте слово)