Завдання 2
Переписати, знімаючи риску.
Ледареві й ні/кчемі завжди свято. Голова – як казан, а розуму – ні/ложки. Ледачому й лінуватись ні/коли. Ні/хто ні/озвався, ані/засміявся. Ні/хто майстром враз не/став. З пустого в порожнє переливати ні/чого. Як нема пального, трактор ні/до/чого. Їздив ні/з/чим, а привіз воза. Багато з чим піти – ні/з/чим не/вернутись. Ні/кому сама птаха в руки не/летить. Його робота не/ лізе ні/в/які ворота. Красно говорить, та слухати ні/чого. Ні/коли не знаєш, де причаївся заєць. Живий ведмідь своєї шкури ні/за/які гроші не продасть. Не/бери чужого ні/чого й не/боятимешся ні/кого. Де сівач ледащо, там урожай – ні/нащо. Держися в усьому міри, то не/ матимеш ні/в/чому потреби. Якщо грубо, ні/кому не любо. Камінь угору не котиться ні/в/яку пору. В чужім оці бачить зразу, а в своїм – ні/разу.
Зовні Іван Малкович нагадує мені шкільного вчителя. Він вискочолий, із запитливо зведеними бровами й проникливими карими очима. Іноді, цей видатний чоловік ходить по вулицях Києва і виглядає приязним, ліричним, не пафосним, із заклопотано - рішучим виразом обличчя. Колеги часто говорять, що цей автор - упорядник дуже енергійний і наполеглевий, говіркий.
Про нього багато разів розповідалося у газетах. Одного разу, у Івана Малковича взяли інтерв'ю. Він розповів, що бурхливий прорив почався з видання семитомних пригод Гаррі Поттера. Не дивлячись на купи проблем, Іван Малкович отримав дозвіл на власну версію книги. Після створення більшості ілюстрацій видатний автор пишався, що Дж. Роулінг тримала в руках саме українське видання своєї книжки.
Я вважаю, що такі люди, як Іван до юним і дорослим читачам краще зрозуміти ідею та основну думку видатних творів. Таким чином, можна читати книжки, не дивлячись телебачення і при цьому навчати себе чомусь і розуміти, що хотів донести до нас автор.