Одного разу літком я з друзями пішли ввечором до річки. Коли ми прийшли то побачили дивовижне. Ви щось знаете про силует минотавра? Думаю, що ні. Це тварина с копитами, тіло й голова як і в нас, а заввишки десь два метри. Ми дуже злякалися, моя подоруга голосно скащала "може нам це здаеться?" і вмить голова повернулася на нас, цей звір пішов, розвернувся до нас і... І почав йти до нас, ми вирішили, що треьа бігти. Ми бігли зо всіх сил, аби він нас не догнав, раджу вам ввечором нікуди далеко не йти бо все це не вигадка!
0творча спадщина євгенія гребинки дуже різноманітно. більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. але є у творчому наробітку гребінки й ліричні добутки. одним з найвідоміших і доконаних творів євгенія гребинки є «човен». домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «човен» витримана в традиціях романтизму цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, не втрачає від того свою красу й ліричність. імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому: мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх. сам автор щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: як човнове море, для мене мир білий з дитинства здавався страшним; так як сховатися? не можна ж століття цілий пробути із собою, одним. прощай, мій спокій, пускаюся в море! і, може, недоля й люте горе пограють із човном моєї. «човен» євгенія гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю.
Коли ми прийшли то побачили дивовижне. Ви щось знаете про силует минотавра? Думаю, що ні. Це тварина с копитами, тіло й голова як і в нас, а заввишки десь два метри. Ми дуже злякалися, моя подоруга голосно скащала "може нам це здаеться?" і вмить голова повернулася на нас, цей звір пішов, розвернувся до нас і... І почав йти до нас, ми вирішили, що треьа бігти.
Ми бігли зо всіх сил, аби він нас не догнав, раджу вам ввечором нікуди далеко не йти бо все це не вигадка!