Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх.НАПРИКЛАД: він, ми, щось (вказують на особу, предмет);той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки(вказують на кількість). Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами.У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка.НАПРИКЛАД:: Я принесу тобі свою надію... (В. Симоненко).
-Привіт! -Прівіт, куди сьогодні підем ? -Може у парк? -Так!Сьогодні така чудова погода!Чому би і ні? -Тоді ходімо. -Ти любиш клени? -Так, вони, як могутні велетні.Дивись які гарні квіти! Це троянди? -Так, тобі подобаються вони? -Не дуже, мені подобаються більш польові квіти, але й троянди теж чудові! -Я так хочу вже літо, на море, пісочок... -Так. Я теж хочу. Я дуже люблю літо і канікули, і сонце, і море, і теплі вечори. -Ой, вже темніє, треба ти додому.. -Дуже шкода, що так мало погуляли, тоді допобачення. -Допобачення.
Займенники відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?Усі займенники змінюються за відмінками, а деякі, як і прикметники, — ще й за родами та числами.У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка.НАПРИКЛАД:: Я принесу тобі свою надію... (В. Симоненко).