1. Ми працюємо для миру й живем для миру на землі. (В. Сосюра.) 2. Виходь, іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай. (П. Дорошко.) 3. Ми йдем і йдем, несем вогні, і творим блиск, і творим дні! (В. Чумак.) 4. He хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина. (І. Жиленко.) 5. Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску. (Леся Українка.) 6. He визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому. (М. Стельмах.) 7. Є в коханні і будні, і свята, є в ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль. (В. Симоненко.) 8. Навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба. (М. Рильський.)
1.Лед, незміцнілий на річці студеної, немов як тане цукор, лежить 2.По степу, не встигла охолонути за ніч, вже тягне знову теплий вітер 3.Му-Му, зроду не бувала в таких покоях, дуже злякалася 4.Будинок стояв серед степу, нічим не обгороджена 5. Люди, не вирішували глумитися над Герасимом, боялися його. 1) Он сдлал это так неловко, что задел образок моего ангела, висевший на дубовой спинке кровати, и что убитая муха упала мне прямо на голову. 2) Это-кружок из кардона, вставленный в деревянную ножку, в которой кружок этот подвигался посредством шпельков. Между ними ласково блистели темно-голубые клочки неба, украшенные золотыми крапинками звезд. Стрелы, пущенные в него мужчинами, упали, жалкие, обратно на землю. Расскажи мне, как это было!- попросил я старуху, чувствую впереди одну из слвных сказок, сложенных в степях.
именительный есть что? три тысячи триста семьдесят два рубля
родительный нет чего? трёх тысяч трёхсот семидесяти двух рублей
дательный рад чему? трём тысячам трёмстам семидесяти двум рублям
винительный вижу что? три тысячи триста семьдесят два рубля
творительный оплачу чем? тремя тысячами тремястами семьюдесятью двумя рублями
предложный думаю о чём? о трёх тысячах трёхстах семидесяти двух рублях