Насправді,школа це не так страшно як здається... У школі ми більше пізнаєм себе,спілкуємось,а завдяки цьму розвиваємось, пізнаємо світ та себе у ньму... Школа-це наш другий дім,так подумати скільки часу ми проводимо вдома і скільки в школі. Багато хто каже ніби школа це не цікаво та взагалі не потрібно,а от якщо замислитись,завдяки класному керівнику ми зрозуміли,що, якщо щось трапиться требе до а от завдяки вчителю з географії ми знаємо куди нам краще поїхати відпочивати.. Кожен вчитель вкладає у нас частку своєї душі,і я за це дуже вдячний.Мені подобається навчатися в школі тому,що я дузнаюсь щось нове і потрібне для мого подальшого життя!... как-то так можешь написать.)
Мама... матіночка... матуся... Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь. На душі така приємна ніжність.
Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. Я знаю кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. Роздивляюсь уважніше маму: вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені вуста і найкрасивіші очі в світі. Вони змінюють колір залежно від матусиного настрою. Іноді, коли я принесу зі школи . «10», вони зелені-зелені, коли не помию посуд, вони сірі, з гіркими нотками, які я добре відчуваю. Вони міняться, вони виграють якимось неземним світлом.
Моя матуся дуже весела, дотепна, жвава. Вона полюбляє одяг спортивного стилю. Джинси і светр — її найулюбленіші речі. Вся її постава видає людину енергійну. У кожному її слові і русі відчувається глибока внутрішня гармонія. Коли вона швидко йде, то її волосся, зібране в «хвостик», кумедно підстрибує. Я дивлюсь на матусю і радію, що в мене така добра, стильна, сучасна мама. Просто найкраща в світі!