Ми живемо у дворі, де ростуть дуже старі дерева. Якось трапилася аварія в мережі підземних комунікацій. Приїхав екскаватор, але для роботи йому потрібно було місце. А на тому місці саме ріс старий клен. Водій екскаватора поїхав прямо на дерево. Але наш сусід став перед деревом, не даючи його зламати. Замість цього разов з іншим сусідом вони викопали лаву і гойдалку і цим дали можливість під'їхати екскаватору. Після закінчення ремонту, лаву і гойдалку встановили знову. Люди не пошкодували свого часу і сили, але зберегли життя дереву. I воно і понині дарує тінь і затишок усім мешканцям нашого двору. mark
Скільки сягає око, усе навколо вкрите кригою. Часом ця крижана пустеля нагадує розбурхане море, хвилі якого раптом скам’яніли, замерли. Це порівняння викликають мільйони торосів — крижин, що стирчать поламаними скелями в кілька метрів заввишки. Іноді серед цих торосистих полів попадаються чималі прогалини абсолютно рівної криги. Здається, що це аеродроми, які готувала сама природа.
На одному з крижаних аеродромів, у самому серці цієї пустелі, підносилася невеличка хатина, побудована людського рукою. Стіни й покрівля хатини блискотіли під місячним сяйвом. Хатина була збудована з криги. Поруч стояв намет, а біля нього — якась коробка й тичка з флюгером (За М. Трублаїні).