ответ: 1. "Та й шо ти, братець, знову забув свої обіцянки? Як так можна?!" - "Ану, не кричи на мене, я ж не знаю, що ти маєш на увазі!" (діалектизм: "шо" - літературний відповідник: "що", "братець" - літературний відповідник: "брат", "ану" - літературний відповідник: "ну")
2. "Оце ж яка краса! Які ж то квіти такі? Я їх ніколи не бачив!" - "Це ж не квіти, а бузок, ти ж не знаєш?" (діалектизм: "оце ж" - літературний відповідник: "отже", "ж" - літературний відповідник: "же", "то" - літературний відповідник: "це")
3. "А ти знаєш, які у нас були вчора гості? Ті, що з Карпат приїхали!" - "А, ти маєш на увазі тих, що з Гуцульщини?" (діалектизм: "у нас" - літературний відповідник: "в нас", "ти маєш на увазі" - літературний відповідник: "ти маєш на увазі", "що з Карпат" - літературний відповідник: "які з Карпат", "тих" - літературний відповідник: "ці")
4. "А ти бачив, які вони там мають городи? Такі великі, що аж очі виходять!" - "Так, я знаю, які ти маєш на увазі. Вони ж з Полісся, там завжди все велике." (діалектизм: "там" - літературний відповідник: "туди", "виходять" - літературний відповідник: "висять", "ти маєш на увазі" - літературний відповідник: "ти маєш на увазі")
5. "А ти знаєш, які у нас тут були гості? Ті, що з Прикарпаття приїхали!" - "А, ти маєш на увазі тих, що з Галичини?" (діалектизм: "у нас тут" - літературний відповідник: "в нас тут", "ти маєш на увазі" - літературний відповідник: "ти маєш на увазі
Объяснение:
У невеликому селі жив хлопчик на ім'я Макс. Він любив їсти різні види хлібу: білу булочку, пшеничний хліб, житню крихту і навіть кукурудзяний хліб. Макс часто ходив у місцевий магазин, де продавалися всі ці види хлібу. Він купував хліб із задоволенням і їв його з апетитом.
Але одного разу, коли Макс повертався додому, він помітив чудовий аромат, що розповсюджувався з його власного будинку. Він швидко побіг до кухні і побачив свою маму, яка виймала з печі свіжо випечений хліб. Він був рум'яний, хрусткий і неймовірно ароматний.
Макс зразу ж схопив шматок цього вдома приготованого хліба і вкусив його. Смак був неймовірний! Він був набагато смачніший, ніж будь-який хліб, який він купував у магазині. Макс зрозумів, що ніякого іншого хліба він більше не захоче, коли вдома можна спекти таку чудову хлібину.
Відтоді Макс завжди прохав маму пекти вдома хліб. Вони робили це разом, а кухня наповнювалася чарівним ароматом. Коли хліб готувався, Макс навіть допомагав мамі вимішувати тісто. Вони проводили час разом, спілкуючись і сміючись, тим часом як хліб піднімався і смажився у печі.
Кожного разу, коли свіжий хліб виймався з печі, Макс не міг стриматися, щоб не вкусити його. Він завжди почував себе особливим, коли їв той самий хліб, який сам допоміг приготувати.
Він зрозумів, що незалежно від того, якого хліба він би не їв у своєму житті, ніщо не зрівняється зі смаком вдома спеченої хлібини. Вона була наповнена любов'ю та турботою, і саме тому вона була найсмачнішою. Кожен шматок цього хліба нагадував Максу про його родину і тепло домівки.
