Стрес асоціюється в більшості людей з негативними відчуттями. Це — фізична та психологічна реакція тіла, яка допомагає нам краще впоратися з критичною ситуацією. Стрес — це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін. У людини стрес часто виникає під час взаємодії із соціумомПричиною стресу можуть стати буденні турботи, проблеми на роботі або випадкова сварка з родичами. До хронічного стресового стану призводять серйозніші життєві обставини на кшталт невтішного діагнозу лікаря, війни чи смерті близької людини. Симптомами хронічного стресу можуть бути:
дратівливість;тривожність;депресія;головні болі;безсоння.
Картина «Запорожець» Антона Монастирського: опис зовнішності козака-запорожця
Коли я розглядаю репродукцію картини А. Монастирського «Запорожець», мене переповнюють піднесені, патріотичні почуття, наче я дивлюся в саме обличчя України. Сильний, мужній козак, якого зобразив автор, є уособленням справжнього борця за волю народу. З першого погляду зрозуміло, що цей хоробрий чоловік пережив багато боїв. Про це свідчать його похмурі очі, густі навислі брови, довгі вуса, смагляве, обвітрене обличчя зі зморшками та міцна постава.
Розумний погляд, спрямований перед собою, сповнений роздумами про долю рідної Батьківщини. Саме так виглядає справжній козак: оселедець на голові, орлиний ніс із горбиком, сильні руки, що тримають шаблю. Вбрання цього вольового чоловіка просторе й зручне: біла сорочка, темно-коричнева кирея, жупан, широкий пояс, штани-шаровари.
Картину «Запорожець» зображено насиченими фарбами. Переважним кольором є червоний, який є символом непокірності та боротьби. Така колірна гама підкреслює глибину й складність роздумів героя картини.
Вочевидь, козак-запорожець був безпосереднім учасником видатних подій з історії українського народу, захищаючи рідну землю від ляхів та басурманів. Ця людина бачила все: і біль поразки, і радість перемоги. Її неможливо злякати нічим, адже вона неодноразово дивилася в обличчя смерті. Напевно, за свій вік козак поховав багато загиблих у боях побратимів та й сам без вагань готовий віддати життя за краще майбутнє свого народу, його волю та добробут.
Сучасний світ неможливо уявити без цифр; вони надзвичайно швидко заполонили мас-медіа і без них будь-яка інформація здається вигаданою або надто далекою. Це не дивно, адже в наш час цифра – це підтвердження достовірності інформації. Телевізійна новина без цифр – це як теорія: має право на існування, але сприймати її як істину ніхто не може,тому що немає чітких фактів та потрібних доказів. До того ж, як на мене, людський мозок краще сприймає цифри, аніж довгі тексти, бо вони автоматично виділяються серед всього потоку інформації. Спочатку ж ми звертаємо увагу на цифри, а пізніше на решту інформації, чи не так? Чому ж вони так сильно на нас впливають?Як пояснити цей феномен?
Вплив чисел на наш мозок зумовлений нашою психологією. Кожен з нас перебуває у пошуках себе та намагається усвідомити свою сутність. Чесно кажучи, всі ми – “загублені вівці”, і нам потрібне відчуття того, що ми можемо чимось керувати. Саме тому ми потребуємо цифр, вони вселяють нам надію, що ми щось контролюємо, а коли людина може тримати щось під контролем, вона відчуває себе в безпеці. Найвище призначення математики полягає в тому, щоб знаходити прихований порядок в хаосі, що оточує нас. Гнєденко казав: « …спробуємо на хвилину уявити собі, що ми всі втратили елементарні арифметичні знання. Адже це приведе до справжньої суспільної катастрофи, бо арифметичний розрахунок супроводить нас на кожному кроці». Це закладено на підсвідомому рівні і з цим нічого не вдієш.
По-друге,цифри зближують. Скоріш за все,ми почнемо читати статтю,в котрій буде написано: «за 2,5 км від супермаркету «АТБ» було викрадено авто чорного кольору приблизно в 01:50», аніж «недалеко від «АТБ» було викрадено чорний автомобіль». Вони приземляють, роблять речі більш реальними.
На цифрах збудований світ. Майже кожна професія вимагає елементарного розуміння арифметики, навіть звичайний касир чи садівник. Неправильний розрахунок – і все летить шкереберть.
Проаналізувавши написане, хочу зробити висновок: числа – це захист від власного мозку, те,що не дає нам зійти з глузду. Навіть найплоскіша людина, на жаль, існує аж в трьох числових вимірах. Всі процеси нашого мозку – це хімія в поєднанні з математикою, числа і формули пояснюють ті процеси,які складно / неможливо описати словами. Це набагато більше, ніж символи чи знаки.
І все-таки цифри – це свого роду магія, чи не так.