Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...
Що ти, про кінь мій, пророкуєш мені смерть? Не твоя то турбота!
Занадто я знаю і сам, що долею судилося мені загинути
Тут, далеко від батька і від матері. Але не зійду я
З бою, аж поки троян не насичений кровавою лайкою. (Гомер "Іліада")
5-8
Мила Делія! Я не женуся за хвалою, лише з тобою
Бути б, а там нехай кличуть млявим, ледачим мене!
Лише б дивитися на тебе, коли годину мій настане останній,
І вмираючи, тебе слабкою рукою обнімати.
Так і оплачешь мене на моєму ложі поховальному
І до поцілунків своїм гірких додаси ти сліз.
(Трибулл "Лірика")
9-10
Перш за все треба прийняти, що жодній з існуючих [речей] НЕ властиво ні впливати кожну випадкову річ, ні зазнавати з її сторони вплив і що будь-яка не виникає з будь-якого, якщо тільки не брати що сталося за збігом. Дійсно, яким чином бліде могло б виникнути з освіченого, якщо тільки освічене не виявилося б по збігом небледная або смаглявим?
(Аристотель "Фізика")