Худо́жня літерату́ра, також кра́сне письме́нство — складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.Художня література — це насамперед частина всіх текстів у загальній системі культури. Існування художніх текстів передбачає наявність нехудожніх текстів, які протиставляються між собою. У суспільстві повинна бути присутня певна норма, яка дозволяє проводити таке розрізнення.
Тексти художньої літератури, за Юрієм Лотманом, відрізняються від інших текстів функціонально та структурно.
Объяснение:
Чергування о — j,e — і відбудеться
Чергування о — і, е- і не відбувається
У сучасній українській мові звуки 0, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах):
1) при словозміні:
а) водопій — водопою, дохід — доходу, кінь
— коня, камінь — каменя, лід —льоду, сім — семи. устрій — — устрою; ніч — ночі ніччю, певність — певності ■— певністю, радість радості — радістю; виселок — висілка, осінь — осені
— осінню, у великому —у великім;
б) гір — гора, ніг — нога, осіб — особа, слів
— слово, сіл — село,-
в) батьків — батькового, батькова: братів
— братового, братова; ковалів — ковалевого, ковалева; Петрів — Петрового, Петрова; шевців — шевцевого, шевцева;
г) Канів — Канева, Київ — Києва, Харків — Харкова, Чернігів— Чернігова;
д) вівса — овес, вівця — овець, вісь — осі;
е) бійся — боюся, стій — стояти;
ж) вів, вівши — вела (вести); замів, замівши
— замела (замести); міг, мігши — мозку (могла, могти); ніс, нісши— несу (несла, нести); плів, плівши — плела (плести), а також ріс. рісши — росла, рости;
2) при словотворенні: будівник (пор. будова), вільний (ппр. воля), підніжжя (пор. нога), подвір ‘я (пор. двора), робітник (пор. робота); зілля (пор. зелений), сільський (пор. село) тощо
Объяснение:
Що означає “заощаджувати гроші”? Купувати щось якнайдешевше? Силкуватись знайти щось недороге, але й корисне? Відкладати гроші на певні свої бажання? Класти гроші в банк під відсотки? Відповідь на ці питання – так. Але лише в деякій мірі.
По-перше, не варто переплачувати за те, що можна купити дешевше. Наприклад, часто можна побачити таку ситуацію: в одному магазині джинси коштують на декілька сотень гривень дешевше, ніж в іншому. Чому так? Може там неякісний товар? Може це залежить від популярності магазину? І те, й інше. В такій ситуації варто просто порівняти джинси в обох магазинах. Якщо дешевші джинси нічим не гірші за якістю, ніж дорожчі, тоді навіщо переплачувати? Якщо джинси в дорожчому магазині дорожчі тільки через те, що цей магазин дуже популярний в місті, а дешевші джинси в магазині, який лише відкрився, то навіщо переплачувати? Отже, обираємо дешевші джинси, а на заощаджені гроші можемо купити собі новий ремінець до джинсів.
По-друге, справді потрібно відкладати деяку суму з зароблених грошей. Це може бути 5, 10 чи 15 відсотків з зарплатні, яку банк відраховуватиме на окремий рахунок, або ж 100-200 гривень, які ви відкладатиме в баночку з-під варення. Відкладаючи щоразу невелику суму, через деякий час ви отримаєте хороший бонус, який зможете витратити на відпустку чи купівлю нового телефону. Головне, потрібно знати міру у кількості грошей, які потрібно відкласти. Якщо це досить велика сума, яка б’є по кишені, то згодом ви не витримаєте і покинете це заощадження.