Укажіть складні речення, у яких засобом зв’язку між частинами служать сполучники.
А Шлях пролягав полями, через ліси і зарослі, бори і хащі (Марко Вовчок).
Б Одцвітали яблуні, і тьмяні пахощі насичували повітря (С. Скляренко).
В Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко).
Г В небі ластівка мріє далека, що на крилах весну принесла (В. Сосюра).
Д Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня (Л. Костенко).
Завдання 11-12 передбачають установлення відповідності. До кожного рядка, позначеного буквою, доберіть відповідник, позначений цифрою.
11. Установіть відповідність між виділеними слова і частинами мови.
1 Прийменник А Дзвенять гаї, мов арфи, а день біжить, сміється
2 Сполучник Б. Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє.
3 Частка В Ох, яка буря знялася на морі (О. Іваненко)
4. Вигук Г Стрункі сосни велично впираються вершинами в небо
Д Впали сніги, вдарила люта зима (О. Гончар)
12. Укажіть правильне визначення сполучника.
А Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв’язку частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними.
Б Сполучник — службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення.
В Сполучник — службова повнозначна частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів та частин складного речення і виражає смислові зв’язки між ними.
Г Сполучник — службова частина мови, яка виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.
Объяснение:
Закінчувалися суворі морози, на всьому відчувався подих весни. У лісі вже розтанули останні острівці снігу. Під весняними променями сонця запарувала земля. Сонячні зайчики заграли на галявині, вони наче хочуть розповісти всьому живому в лісі, що час прокидатися.
Цінна окраса наших лісів і дібров — конвалія. Її ніжні пахучі дзвіночки втілюють у собі радощі весни. Вона є однією з улюблених ранніх квітів. А скільки казок, легенд, повір’їв та міфів складено про цю чарівну квітку!
А онде між деревами під першим сонячним промінчиками з’явилися проліски. Вони були зовсім маленькі і тендітні. Вперто і наполегливо пробивали вони товстий килим торішнього листя. Ніжні блакиті пелюстки, наче усміхаючись, тягнулись до сонечка. Від їхньої блакиті в лісі затишно і тепло. Квіти були такі ніжні, що навіть шкода було їх зривати. ДУМАЮ БУДЕ