Спорт — надійний помічник у житті Я ходжу до школи, відвідую додаткові заняття з англійської мови, допомагаю батькам удома. Я намагаюсь встигати усе і робити це якомога краще, щоб не соромно було сказати, що це я зробив, тому часто я стомлююсь. Настрій у мене погіршується, працювати так, як би мені хотілось, я теж вже не можу. Та є одна справа, яка завжди мені допомагає покращити настрій та повернути працездатність. Це для мене, як промінь сонця у похмурий день, і зветься він просто — басейн. Я вмію плавати ще змалечку. Мій тато навчив мене, коли я був ще чотирьохрічною дитиною. А коли мені було п'ять, він відвів мене до басейну у секцію синхронного плавання. Спочатку це мені подобалось, потім був період, коли я ходив туди тільки тому, що цього хотіли мої батьки. Але зараз я вдячний моєму татусеві за те, що він все ж таки коли добрим словом, а коли силою не дав мені кинути заняття з плавання. Зараз для мене це дуже велика моральна підтримка. Тренуюсь я кожного дня. І навантаження у нас великі — ми плаваємо не менше двох кілометрів щоразу. Часто я в школі втомлююсь морально — від уроків, особливо від уроків англійської мови та математики. Вчительки там вимагають багато від учнів, і тому кожного уроку я дуже напружений. А коли я приходжу до басейну і починаю пливти, то моральне навантаження переходить у фізичне, і голові стає легше. Думок стає менше у той час, коли я плаваю, — я тільки встигаю рахувати, скільки "басейнів" я проплив. Мій мозок відпочиває, поки я плаваю, і з води я виходжу фізично стомлений, проте морально відпочилий. Не повірите, але я під час плавання іноді починаю краще розуміти якусь тему, що вивчали у школі. Плаваю, і постійно у мене в голові крутиться якийсь уривок з неї, і я запам'ятовую його, починаю більш розуміти, ніж у класі. Я і таблицю множення так вивчив, коли у першому класі вчився!
2.
Вони, мабуть, були скрізь: і на подвір’ї, і на деревах, і на клумбах.
І земля, і вода, і повітря - все, здається, поснуло.
Темними, холодними ночами, дитино, я, навіть, не кричала, не плакала.
3.
Їхав козак за Дунай, сказав, Дівчино, прощай
бабусю, мовила тихенько і поклонилася
Учора в супермаркеті, почав розказувати Микита, я зустрів директора школи
4.
Сонце останній раз освітило землю та впало за гору.
А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить.
Уся природа розуміла, що, нарешті, прийшла зима