Дуже терміново
Розставити де необхідно, пропущені розділові знаки.
1. Хай наша віра не вмирає і розум хай не покида!
2. Секунда ще і світло заполонить святії небеса.
3. Сніжило і в повітрі морозило скрізь.
4. Красиве залите ніччю небо виблискувало зірками випущеними в космос.
5. Завершенням їхніх мрій був Київ стародавнє місто історії
6. Слід робити добрі справи і не чекаючи подяки.
7. В осінь літо заходило не поспішаючи.
8. Ці якості й навички до речі ти повинен розвивати в собі адже вони знадобляться і в
бізнесі і в процесі навчання і в розвитку кар’єри.
9. Скалічена мова отуплює облуплює людину зводить її мислення до примітивного бо
мова лад мислення віконця через які людина бачить світ.
10. На думку менеджерів серед якостей і навичок успішного підприємця можна
виокремити як-от ініціативність і творчість лідерство й відповідальність
цілеспрямованість і мотивація.
11. Світле усміхнене небо теплі ніжні слова матері стоять перед його сивими очима
тривожними темними сумними.
12. Наші сучасники на відміну від батьків своїх та дідів вірять що ситуація із
таненням льодовиків без сумніву владнається сама собою.
13. Перелякано починав пригадувати учорашнє і коли десь далеко у своїй пам’яті
знаходив вихід він заспокоювався.
14. Я звичайно міг учителювати у своєму селі але туди не вскочиш стоїть воно над
горою до найближчого міста тридцять кілометрів кругом ліси річки луки.
15. Відомий мовознавець Л.Булаховський писав Безсумнівно пристрасть до створення
великих надфразових єдностей як і навпаки до короткої в’язі одна з істотних ознак
стилістичної манери авторів.
16. До речі зазирнув Вітько у клас мені здається що зараз прийде вчитель шановні
друзі.
Ось і наступило довгоочікуване свято - Різдво.Усі прикрашають ялинку,сміються,святкують...А у маленької сиротки Маринки нема нічого - ні прикрас,ні вогників,ні ялинки.Вона лише сумно поглядає на сусідні будинки,де так голосно хтось сміється.Маринка лише зітхнула гірко,та й пішла прилягти.
Лягла вона на ліжко старе - та й заснула.Адже трудилася весь день.Для неї нема свята,нема для неї радощів...
Ось спить дівчинка,і снится їй,наче разом з батьками вона ялинку прикрашає,а до неї в гості інші діти приходять - з подарунками.Ось посідали всі за стіл,а там страви такі,що їх Манинка і не бачила ніколи.Почали рахувати:один,два,три,чотири...
Коли вже дійшли до одинадцяти,то дівчинка прокинулась.Був ранок,ясно світило сонечко у старі шибки.Дивиться Маринка - і очам своїм не вірить:посеред її кімнати стоїть ялинка,не велика,але пишна,прикрашена різнимі іграшками,а під нею - подарунки...
Дівчинка спочатку здивувалася дуже,а потім зраділа.Виглянула на вулицю,подивилася на сусідній будинок - там,на дворі,стояв старий дід Іван.Він дивився на Маринку і чогось посміхався.І чого це він так посміхається?