Кожен з нас мріяв би мати справжнього друга. Насправді, це не так просто — знайти друга. Мабуть, справжню дружбу треба заслужити. Саме таку дружбу і заслужив герой оповідання «Лідер» хлопчик Степанко.
Коли поранений голуб потрапив до Чубарика, йому по-справжньому пощастило. Степанко лікував його, годував, був терплячим і вірив, що голуб обов’язково виживе. Нарешті надії Чубарика справдились. Голуб не тільки став справжнім красенем і сміливим птахом, а й справжнім другом. Втративши голуба, Степанко відчував себе самотнім, адже він втратив Лідера, свого друга: «Горе було таке велике, що він і сам відмовлявся їсти. І таки справді змарнів». Хлопчик хвилювався за голуба, чи буде його хтось там далеко годувати… На щастя, справжнім другом виявився не тільки Степанко, а й Лідер, адже він повернувся: «Протер Чубарик очі, а над ним його Лідер…» Оповідання закінчується словами тата хлопчика:
- Ти дивись! Більш як тисяча кілометрів — а знайшов… Оце дружба!..
-Привіт,Павлику! -Привіт! -Я дуже рад,що ти не забув про мій день народження! -Та ну що ти,(твоё имя),хіба я міг забути про таке свято найкращого друга?! -Авжеж ні,але таких привітань я не очікував. -Щось ти вигадуешь,я звичайно привітав тебе. -Ні,мені було приємно як ніколи,ніхто з моїх друзів не привітав мене так. -Годі тобі,я рад,що тобі сподобалось. -А твій подарунок,це ж справжній скарб для мене. -Я дуже довго шукав його для тебе,бо мені важливо зробити тобі приємно. -Тобі це вдалось! -Дякую! -Розповідай,де ти його купив? -Ні,це ж подарунок! -Та й що,мені дуже цікаво. -Ні,навіть не проси. -Добре. -Мені вже час йти додому. -Бувай.
Кожен з нас мріяв би мати справжнього друга. Насправді, це не так просто — знайти друга. Мабуть, справжню дружбу треба заслужити. Саме таку дружбу і заслужив герой оповідання «Лідер» хлопчик Степанко.
Коли поранений голуб потрапив до Чубарика, йому по-справжньому пощастило. Степанко лікував його, годував, був терплячим і вірив, що голуб обов’язково виживе. Нарешті надії Чубарика справдились. Голуб не тільки став справжнім красенем і сміливим птахом, а й справжнім другом. Втративши голуба, Степанко відчував себе самотнім, адже він втратив Лідера, свого друга: «Горе було таке велике, що він і сам відмовлявся їсти. І таки справді змарнів». Хлопчик хвилювався за голуба, чи буде його хтось там далеко годувати… На щастя, справжнім другом виявився не тільки Степанко, а й Лідер, адже він повернувся: «Протер Чубарик очі, а над ним його Лідер…» Оповідання закінчується словами тата хлопчика:
- Ти дивись! Більш як тисяча кілометрів — а знайшов… Оце дружба!..