Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях.
А. Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим сло¬вом із близькою людиною дорешти помирили Остапа з не¬сподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні до¬води і обидва товариші твердо поснули сном молодості.
Б. Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, роз¬лягався раптовий грюкіт у віконце, і хату сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жад-ними очима і сварився.
В. Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.
Г. Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру, з духом морозу у всіх складках одежі, то Маланка старалася догодити йому.
Д. Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, по-божно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і, коли б не Андрій, не було б діла.
Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях.
А. Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим сло¬вом із близькою людиною дорешти помирили Остапа з не¬сподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні до¬води і обидва товариші твердо поснули сном молодості.
Б. Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, роз¬лягався раптовий грюкіт у віконце, і хату сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жад-ними очима і сварився.
В. Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.
Г. Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру, з духом морозу у всіх складках одежі, то Маланка старалася догодити йому.
Д. Гафійка гриміла ложками, а Маланка, заклавши руки, по-божно слухала оповідання про те, скільки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нічого не розуміє і, коли б не Андрій, не було б діла.
"Захар Беркут" - це історична повість, написана видатним українським письменником Іваном Франком. Повість розповідає про життя горців Карпат у ХІІІ столітті та боротьбу за свободу свого народу.
Автор описує головного героя, Захара Беркута, з використанням прислівників, які допомагають нам уявити його характер та зовнішність.
1. Уперше у повісті Франко застосовує прислівники, щоб описати Захара Беркута в дитинстві: "сміливий, жвавий, вигрядний". Ці слова говорять про його вроду та енергійність.
2. Коли герой стає дорослим, автор застосовує такі прислівники, як "сильний, розумний, вірний". Ці слова підкреслюють його фізичну силу, розум та вірність своїм ідеалам.
3. Коли Захар Беркут вступає в ряди повстанців, його описують прислівниками "неутомний, відважний, невгамовний". Ці слова показують його надзвичайну витривалість, мужність та незламність.
4. Нарешті, у фіналі повісті, коли Захар Беркут стає символом героїчності та незалежності, прислівники "непереможний, всемогутній, величний" допомагають уявити його як великого борця за свободу.
Таким чином, використання прислівників у анотації до твору "Захар Беркут" допомагає нам зрозуміти характер та дії головного героя, а також передати його героїчність і велич. Прислівники доповнюють описи його зовнішності, розкривають його внутрішні якості та вдосконалюють наше уявлення про нього.