Прислівник — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Прийменник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови. Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.
Відгук, залежно від (відносно, стосовно), завершення (заключна частина, висновки), ?, скасувати, частково, нарешті (насамкінець, наприкінці), більш наочно, додати, довести, досвід в галузі (сфері) розробки, залучити, стверджувати, в той самий час, приблизний, за наявності, починати, навичка, йдеться про, поставити за мету, перелічити, підготувати, не зважаючи на, спрямовувати, виробнича галузь (сфера), навколишнє середовище, принаймні, вступати, надати, під час виробництва (виготовлення), визнавати, враховувати, застосовувати, за таких умов, розв'язати проблему, вважати що, протиставляти.
Прийменник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.
Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Він на питання не відповідає, бо є службовою частиною мови.