Як дитина відчуває себе серед людей-однолітків? Цікаве питання, точної відповіді на яке не знайти. Все залежить від певної дитини, її характеру, поведінки в суспільстві та наявності зв'язку з однолітками. Деякі, досить сором'язливі чи просто замкнені у собі діти, дуже важко переживають спілкування з однолітками чи навіть з людьми у цілому. Їм важко знайти спільну тему для розмов, відчувають невпевненість і дискомфорт в присутності інших, багато часу проводять насамоті чи займаючись улюбленою справою. Такі люди неговіркі. А деякі навпаки не можуть жити без суспільної уваги, без галасних балачок та компаній друзів. Вони активні в бесіді, жартують чи просто яскраво виражають власну думку. Такі люди люблять бути серед однолітків і ведуть себе разом з ними впевнено и спокійно, не думаючи про свої наступні слова і реакцію збоку співрозмовників на них. Отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.
Для мами: до й прибрати у хаті, приготувати обід, вимити посуд.
Для тата: до йому прибирати в гаражі, помити автівку, полагодити шафу.
Для брата: до йому зробити уроки, попрасувати його шкільну форму, зібрати його іграшки.
Для сестрички: спекти для неї смачний пиріг, намалювати для неї гарний малюнок, заплести їй косу.
Для берізки: побілити стовбур, пообрізати сухе гілля, полити.
Для кринички: очистити її від гілок та сміття, не забрудняти і берегти її.
Для квітів у полі: не зривати їх, полити.